Позовна заява про надання дозволу на виїзд дитини за кордон

Скачати
в зручному форматi

Дзержинський районний суд м. Харкова

61202, м. Харків, пр-т Перемоги, буд. 52-В

 

ПОЗИВАЧ: Мироненко Сніжана Володимирівна,

адреса проживання: 61209, м. Харків, пр-т Людвіга Свободи, буд. 53, кв. 156

тел.: 095 203 63 97

 

в особі представника за довіреністю:

Ковальчука Віктора Павловича

адреса: 61166, м. Харків, вул. Каразіна, буд 15, оф. 20

тел.: 057 888 52 52

 

ВІДПОВІДАЧ: Мироненко Сергій Павлович,

адреса проживання: 62254, м. Харків, пр-т Перемоги, буд. 12

тел.: 099 856 80 02

 

ТРЕТЯ ОСОБА: Служба у справах дітей Шевченківського району Управління служб у

 справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради

Оскільки спір між батьками про виїзд дитини за кордон належить до категорії спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, то відповідно до ч. 4 ст. 19 Сімейного кодексу України участь органу опіки і піклування у розгляді цих справ є обов’язковою.

Орган опіки і піклування має надавати суду письмовий висновок щодо вирішення спору на підставі відомостей, одержаних від батьків дитини, з приводу обґрунтування як доцільності виїзду, так і заперечень другого з батьків.

код за ЄДРПОУ 23910928

місцезнаходження: 61145, Харківська обл., м. Харків, пр-т Науки, буд. 17-А

 

 

ПОЗОВНА ЗАЯВА

  • про надання дозволу на тимчасовий виїзд неповнолітньої дитини за кордон

    Шепелєва Н.В., Капустянський В.А. "Про практику розгляду судами справ про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди одного з батьків" (посилання)

 

З 12 липня 2000 року Мироненко Сніжана Володимирівна, перебувала в зареєстрованому шлюбі з Мироненко Сергієм Павловичем.

 

Див. Додаток № 1: доказ існування шлюбних відносин між позивачем та відповідачем - копія свідоцтва про шлюб, виданого Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану № 6734562 від 12.03.2010 року, актовий запис № 127.

 

Позивач та відповідач мають спільну дитину, народжену у шлюбі — сина, Мироненка Сергія Олеговича 18.08.2003 року народження.

 

Див. Додаток № 2: доказ походження Мироненко О.С. від позивача Мироненко С.В. та відповідача Мироненко С.П. – копія свідоцтва про народження, виданого міським відділом реєстрації актів цивільного стану № 7 Харківського обласного управління юстиції від 18 серпня 2003 року, актовий запис № 1983.

 

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова у справі №857/4569/13-ц від 10 березня 2013 року шлюб було розірвано. На даний момент Мироненко О.С. за рішенням суду проживає разом із матір'ю за адресою: м. Харків, пр-т Людвіга Свободи, 53, кв. 156.

 

Див. Додаток № 3: доказ розірвання шлюбу – копія рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 березня 2013 року № №6-32111ск15.

 

Мироненко О.С. є інвалідом ІІІ групи з дитинства і знаходиться на «Д» обліку травматологічного відділення Харківської обласної дитячої клінічної лікарні №1. Дитина має патологію опорно-рухового апарату, а саме порок розвитку хребта (осьового скелета) - недорозвинення шийного та грудного відділів хребта.

 

Див. Додаток № 4: доказ наявності у Мироненка О.С. інвалідності – довідка до акта огляду МСЕК серії АНС № 4536285 від 14.10.2014 року про призначення Мироненко О.С. ІІІ групи інвалідності.

 

Див. Додаток № 5: доказ перебування Мироненка О.С. на «Д» обліку у травматологічному відділенні - копія медичної картки Мироненка О.С. з дитячої лікарні № 1286.

 

Ця патологія супроводжується обмеженням функції хребта і нерідко обумовлює відхилення в діяльності інших ланок опорно-рухового апарату і внутрішніх органів. Оскільки дитина знаходиться у підлітковому віці і її організм продовжує рости і розвиватися, саме зараз є можливість вилікувати захворювання.

За зверненням позивача для проведення лікування Мироненка О.С. спеціалісти Інституту патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка АМН України відмовили у проведенні необхідного лікування, у зв'язку з відсутністю необхідних умов і технологій та, враховуючи можливості провідних українських та закордонних закладів охорони здоров'я, надали рекомендації щодо необхідності лікування Мироненка О.С. у Бранденбурзькій клініці Бернау (Brandenburg Klinik Bernau bei Berlin) у Німеччині. Необхідний строк лікування — вісім місяців.

 

Див. Додаток № 6: доказ відмови у проведенні лікування провідними медичними закладами України – копія відмови та рекомендацій лікаря-ортопеда Інституту патології хребта та суглобів ім. проф. М. І. Ситенка про необхідність лікування у передовій клініці Німеччини із застосуванням інноваційних методів лікування та реабілітації патологій опорно-рухового апарату.

 

Також позивачем було здійснено запит до Державного підприємства «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», у відповідь на який було отримано підтвердження того, що в Україні відсутні необхідні умови та технології для лікування цього захворювання.

 

Див. Додаток № 7: докази відсутності можливості лікування Миронеко О.С. в Україні – копія відповіді директора інституту на звернення Мироненко С.В. до Державного підприємства «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» № 3433.

 

Враховуючи всі викладені вище обставини, позивачем для лікування Мироненка О.С. була обрана Бранденбурзька клініка Бернау, яка здійснює лікування та реабілітацію хворих з травмами і захворюваннями опорно-рухового апарату із застосуванням найсучасніших методів та технологій.

29.05.2016 року позивачем був укладений із Бранденбурзькою клінікою Бернау договір про надання медичних послуг щодо лікування Миронека О.С. строком на вісім місяців (з 01.07.2016 року по 01.02.2017 року).

 

Див. Додаток № 8: доказ домовленості із Бранденбурзькою клінікою Бернау про надання медичних послуг — копія договору про надання медичних послуг № MAS89-01 від 29.05.2016 р.

 

Мироненку С.П. відомо про захворювання Мироненка О.С., однак відповідач жодним чином не піклується про стан здоров'я свого сина. В той же час, позивач має належний розмір доходу для самостійного забезпечення проведення лікування сина за кордоном. Єдиною перешкодою здійснення лікування Мироненко О.С. є відмова його батька, Мироненка С.П., у наданні згоди на тимчасовий виїзд дитини за кордон.

 

Див. Додаток № 9: доказ спроможності позивача самостійно забезпечити лікування Мироненка О.С. за кордоном – довідка про доходи позивача № 14423.

 

  • Стаття 10 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року закріплює право дитини залишати будь-яку країну, включаючи власну, і повертатися в свою країну.

    Хомяк П. "Дозвіл на виїзд дитини за кордон. Судова практика" (посилання)

Згідно з ч. 3 ст. 313 Цивільного кодексу України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

За змістом ч. 2 ст. 4 Закону України № 3857-XII від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» вбачається, що за відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Згідно з п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27 січня 1995 року виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється: за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску.

  • З 15.05.2016 по 29.05.2016 позивач направляла до відповідача звернення з проханням про надання згоди на виїзд Мироненка О.С. у Німеччину: листи на електронну пошту, телефонні дзвінки, поштові листи на адресу відповідача за зареєстрованим місцем проживання, та заява з вимогою про надання згоди, яка була направлена через нотаріуса Швидку Ольгу Петрівну від 17.05.2016, у якій викладалися обґрунтовані прохання з’явитися до нотаріуса 04.06.2016 року та надати згоду на виїзд спільного сина позивача та відповідача за кордон для лікування.

    Необхідно встановити факт відсутності згоди на тимчасовий виїзд неповнолітньої дитини за кордон іншого з батьків, наприклад, через звернення одного з батьків до іншого та ухилення останнього від надання такої згоди. Відсутність доказів ухилення одного з батьків від надання згоди на тимчасовий виїзд неповнолітньої дитини за кордон є самостійною підставою для відмови у позові.

 

Див. Додаток № 10, 11: доказ факту звернення позивача до відповідача для отримання нотаріально посвідченої згоди на виїзд неповнолітньої дитини за кордон – копія нотаріально посвідченої заяви до відповідача переданої через нотаріуса з проханням про надання згоди на вивіз дитини за кордон від 17.05.2016 та чек, який посвідчує відправку відповідачу з пошти листа з проханням надати згоду.

 

Однак, на численні звернення у наданні згоди на виїзд дитини за кордон відповідач відмовив. При цьому, жодних вагомих аргументів, які б пояснювали та обґрунтовували його відмову, він не навів. Безпідставність відмови відповідача надати дозвіл на виїзд дитини за кордон ґрунтується виключно на особистих мотивах.

Будь-які дії батьків мають здійснюватися тільки в інтересах дитини. Виїзд за кордон для лікування повністю відповідає інтересам дитини і, більше того, піде на користь його фізичному та психологічному здоров’ю, адже німецька клініка не лише проводить лікування та реабілітацію опорно-рухового апарату, а й надає кваліфіковану психологічну допомогу дитині, яка через хворобу позбавлена можливості вести звичний для підлітка спосіб життя.

Відповідно до ст.11 Закону України № 2402-III від 26.04.2001 «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов’язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов’язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Зміст статті 150 Сімейного кодексу України зобов’язує батьків піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. А у ст. 155 Сімейного кодексу України зазначено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Наразі дії відповідача прямо суперечать інтересам дитини, його фізичному та моральному здоров’ю та розвитку. Відповідач не тільки належним чином не приділяє уваги своєму синові, а й перешкоджає життєво необхідному лікуванню дитини, що є порушенням чинного законодавства щодо прав та інтересів дитини.

Стаття 17 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року визначає право дитини на охорону здоров'я та право на сприяння соціальному, духовному і моральному благополуччю, а також здоровому фізичному і психічному розвитку дитини.

Враховуючи викладене, відповідно до ст. 3, 6, 141, 150, 155 Сімейного кодексу України, статті 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», статті 6 Закону України «Про охорону дитинства», керуючись ст. 3, 4, 367 Цивільного процесуального кодексу України, -

 

ПРОШУ СУД:

 

  • 1. Надати позивачу, Мироненко Сніжані Володимирівні, дозвіл на виїзд сина, Мироненка Олексія Сергійовича, 18.08.2003 року народження, у Німеччину на лікування без дозволу (згоди) батька дитини Мироненка Сергія Павловича на строк вісім місяців (з 01.07.2016 по 01.02.2017).

2. Стягнути з відповідача, Мироненка Сергія Павловича на користь позивача, Мироненко Сніжани Володимирівни судові витрати.

 

Додатки:

1. Копія свідоцтва про шлюб виданого Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану № 6734562 від 12.03.2010 року, актовий запис № 127.

2. Копія свідоцтва про народження виданого міським відділом реєстрації актів цивільного стану № 7 Харківського обласного управління юстиції від 14 січня 2003 року, актовий запис № 1983.

3. Копія рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 березня 2013 року № №6-32111ск15 .

4. Копія довідки до акта огляду МСЕК серії АНС № 4536285 від 14.10.2014 року про призначення Мироненко О. С. ІІІ групи інвалідності.

5. Копія медичної картки Мироненка О.С. з дитячої лікарні № 1286.

6. Копія відмови та рекомендацій лікаря-ортопеда Інституту патології хребта та суглобів ім. проф. М. І. Ситенка про необхідність лікування у передовій клініці Німеччини із застосуванням інноваційних методів лікування та реабілітації патологій опорно-рухового апарату.

7. Копія відповіді директора інституту на звернення Мироненко С.В. до Державного підприємства «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» за вихідним №3433.

8. Копія договору про надання медичних послуг № MAS89-01 від 29.05.2016 р.

9. Довідка про доходи Мироненко С.В. № 14423.

10. Копія нотаріально посвідченої заяви до відповідача переданої через нотаріуса з проханням про надання згоди на вивіз дитини за кордон від 17.05.2016.

11. Фіскальний чек з пошти, який посвідчує відправку листа Мироненку С.П.

12. Копія довіреності представника.

13. Копія позовної заяви та додатків для відповідача та третьої особи.

14. Квитанція про сплату судового збору.

 

«13» червня 2016 року

Представник позивача за довіреністю

В.П. Ковальчук

  • Оскільки спір між батьками про виїзд дитини за кордон належить до категорії спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, то відповідно до ч. 4 ст. 19 Сімейного кодексу України участь органу опіки і піклування у розгляді цих справ є обов’язковою.

    Орган опіки і піклування має надавати суду письмовий висновок щодо вирішення спору на підставі відомостей, одержаних від батьків дитини, з приводу обґрунтування як доцільності виїзду, так і заперечень другого з батьків.

  • Шепелєва Н.В., Капустянський В.А. "Про практику розгляду судами справ про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди одного з батьків" (посилання)

  • Хомяк П. "Дозвіл на виїзд дитини за кордон. Судова практика" (посилання)

  • Необхідно встановити факт відсутності згоди на тимчасовий виїзд неповнолітньої дитини за кордон іншого з батьків, наприклад, через звернення одного з батьків до іншого та ухилення останнього від надання такої згоди. Відсутність доказів ухилення одного з батьків від надання згоди на тимчасовий виїзд неповнолітньої дитини за кордон є самостійною підставою для відмови у позові.

  • У разі встановлення судом необхідності перебування дитини протягом одного виїзду з України не в одній країні, а в кількох, в резолютивній частині рішення має бути вказівка на ці країни

  • В окремих випадках суди надають дозвіл на разовий виїзд дитини за кордон без згоди та супроводу одного з батьків, тобто із визначенням його початку і закінчення. У інших - дозвіл на виїзд надавався на певний проміжок часу без встановлення кількості виїздів. Тому, з метою уникнення складнощів із строком або кількістю виїздів дитини за кордон рекомендуємо в позовній заяві точно зазначати необхідний період та/або кількість виїздів неповнолітньої дитини за кордон.

Підписки

Подивитися усі підписки