Справи про стягнення заробітної плати та інших виплат

Правові норми, що підлягають застосуванню при вирішенні спору

 

  • - ст. ст. 44, 94-117 Кодексу законів про працю України;

    В разі звільнення працівника за п. 3 ст. 38 КЗпП України така особа має право на отримання вихідної допомоги в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку (посилання).

 

- Закон України “Про оплату праці" від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР;

 

- Закон України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від від 19.10.2000 № 2050-III;

 

- Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 8.02.1995 №100;

 

- Закон Украни "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-ХІІ;

 

- Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою КМУ від 17.07.2003 №1078.

Узагальнена судова практика, правові позиції судів вищих інстанцій

 

Рішення Конституційного суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012 (щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями ст.ст.117, 237-1 цього кодексу);

 

Рішення Конституційного суду України від 15.10.2013 № 9-рп/2013 (щодо офіційного тлумачення положення ч.2 ст. 233 КЗпП України);

 

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року N 9 “Про практику розгляду судами трудових спорів”;

 

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”;

 

Лист Вищого спеціалізованого суду від 07.05.2013 року № 709/0/4-13 "Про визначення юрисдикції спору про стягнення заробітньої плати у випадку банкрутства боржника";

 

 

Постанова Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року, справа № 6-1395цс16;

 

Постанова Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року, справа № 6-113цс16;

 

Постанова Верховного Суду України від 23 березня 2016 року, справа № 6-365цс16.

Підсудність

  • Вибір суду залишається за позивачем. Відповідно до положень ч.2 ст. 109 і ч.1 ст. 110 ЦПК, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися до суду як за місцем проживання/місцем знаходження відповідача, так і за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

    Справи що виникають із трудових відносин розглядаються у порядку цивільного судочинства (ч. 1 ст. 15 ЦПК України).

    Водночас, якщо стосовно відповідача порушено справу про банкрутство, то справи у спорах про стягнення заробітної плати з боржника (як і поновлення на роботі посадових і службових осіб боржника) підвідомчі Господарським судам (п.7 ст. 12 ГПК).

    Додатково дивись:

    Лист Вищого спеціалізованого суду “Про визначення юрисдикції спору про стягнення заробітної плати у випадку банкрутства боржника” від 07.05.2013, № 709/0/4-13 за (посиланням).

     

Ставка судового збору

  • Під час розгляду справ про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі позивачі звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях (п.1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір").

    В п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”, в редакції від 1 вересня 2015 року,  виключено з категорії пільгових справи "за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин" (на кшталт вимоги про відшкодування моральної шкоди).

    Дивись позицію Верховного суду України, викладену у Постанові від 30.11.2016 р., справа № 226/168/15-ц за (посиланням).

Позивач

Працівник, якому затримано виплату заробітної плати.

 

Працівник, з яким розрахунки при звільнені були здійснені з порушенням приписів ст. 47 Кодексу законів про працю України.

Відповідач

Роботодавець - юридична особа, фізична особа-підприємець.

Предмет доказування

- факт порушення строків виплати заробітної плати, інших виплат;

 

  • - тривалість затримки виплати заробітної плати;

    Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

 

- порушення порядку індексації заробітної плати;

 

- факт прийняття в односторонньому порядку власником або уповноваженим ним органом рішень з питань оплати праці працівників, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами;

 

- неповідомлення або несвоєчасне повідомлення власником або уповноваженим ним органом про зміну істотних умов праці, зокрема, порядку оплати праці, що спричинило погіршення умов праці працівників;

 

- порушення строків розрахунку при звільненні працівника.

Приблизний перелік доказів

- копія наказу при прийом на роботу;

 

- копія наказу про звільнення (в разі порушення строків розрахунків при звільненні);

 

- копія трудового договору (контракту);

 

- копія колективного договору;

 

- схеми посадових окладів, тарифні сітки, тарифні ставки на підприємстві, в установі, організації;

 

- довідка про заробітну плату позивача;

 

  • - довідка про нараховані суми, належні працівникові (позивачеві) при звільненні;

    Відповідно до ст. 116 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника, при його звільненні, про нараховані до виплати суми перед їх виплатою.

 

- докази, що підтверджують порушення строків виплати заробітної плати;

 

  • - докази, що підтверджують необґрунтованість зменшення заробітної плати позивача.

    Сама по собі відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності.

    Дивись Постанову Верховного суду України від 03.07.2013 р., справа № 6-64цс13 за (посиланням).

Строк позовної давності

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (ч. 2 ст. 233 КЗпП України).


  • В разі звільнення працівника за п. 3 ст. 38 КЗпП України така особа має право на отримання вихідної допомоги в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку (посилання).

  • Справи що виникають із трудових відносин розглядаються у порядку цивільного судочинства (ч. 1 ст. 15 ЦПК України).

    Водночас, якщо стосовно відповідача порушено справу про банкрутство, то справи у спорах про стягнення заробітної плати з боржника (як і поновлення на роботі посадових і службових осіб боржника) підвідомчі Господарським судам (п.7 ст. 12 ГПК).

    Додатково дивись:

    Лист Вищого спеціалізованого суду “Про визначення юрисдикції спору про стягнення заробітної плати у випадку банкрутства боржника” від 07.05.2013, № 709/0/4-13 за (посиланням).

     

  • В п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”, в редакції від 1 вересня 2015 року,  виключено з категорії пільгових справи "за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин" (на кшталт вимоги про відшкодування моральної шкоди).

    Дивись позицію Верховного суду України, викладену у Постанові від 30.11.2016 р., справа № 226/168/15-ц за (посиланням).

  • Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

  • Відповідно до ст. 116 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника, при його звільненні, про нараховані до виплати суми перед їх виплатою.

  • Сама по собі відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності.

    Дивись Постанову Верховного суду України від 03.07.2013 р., справа № 6-64цс13 за (посиланням).

Підписки

Подивитися усі підписки