Позовна заява про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житлом (член сімї колишнього власника)

Скачати
в зручному форматi
  • Московський районний суд м. Харкова

    Ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

 

Позивач: Ветрова Катерина Матвієвна, 01.01.1991 р.н.

адреса мешкання: м. Харків, вул. Л.Ландау, буд. 145, кв. 162

адреса для направлення судових повісток та повідомлень: 61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 19, кв. 17, тел. 057 711 01 01

 

в особі представника за довіреністю

Нечипоренко Валентини Олексіївни

адреса мешкання: 61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 19, кв. 17, тел. 057 711 01 01

 

Відповідачі: Салова Юлія Михайлівна, 26.04.1981 р.н.

діє також в інтересах малолітнього

Петровського Вадима Вадимовича, 20.01.2008 р.н.

адреса реєстрації місця проживання: м. Харків, вул. Л.Ландау, буд. 145, кв. 162,

фактично мешкає за адресою: 61008, м. Харків, вул. Балакліївська, 14/2, тел. 050 999 0000

 

Третя особа: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради

з місцезнаходженням: 61002, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 55, тел. 057 700 03 34

 

Третя особа: Управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради

з місцезнаходженням: 61200, м. Харків, пл. Конституції, 7, 6-й пов., тел. 057 764-10-17

 

ПОЗОВНА ЗАЯВА

про усунення перешкод у здійсненні права користування, розпорядження майном шляхом визнання осіб такими,

що втратили право користування житлом

 

За обставинами справи Салова Юлія Михайлівна 26.04.1981 р.н. та згодом її малолітній син Петровський Вадим Вадимович 20.01.2008 р.н. вселилися та зареєстрували в передбаченому законом порядку своє місце проживання та певний час мешкали в квартирі 162 в будинку № 145 по вул. Л. Ландау в м. Харків, яка належала Воротній Валентині Антонівні на праві приватної власності.

Див. Додаток № 1. Доказ реєстрації місця проживання Салової Ю.М., Петровського В.В. за адресою м. Харків, вул. Л.Ландау, буд. 145, кв. 162 - копія довідки з місця проживання про склад сім'ї та прописку № 108 від 19.01.2016

Див. Додаток № 2. Доказ належності квартири 162 в будинку № 145 по вул. Л.Ландау Воротній Валентині Антонівні на праві приватної власності на момент відповідної реєстрації — копія свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26.04.2016, зареєстрованого в реєстрі за № 602 спадкова справа № 6/2015

 

21 вересня 2015 року померла Воротна Валентина Антонівна.

Див. Додаток № 3. Доказ смерті Воротної Валентини Антонівни 21.09.2015 — копія свідоцтва про смерть серія І-ВЛ № 511527

 

За життя Воротна Валентина Антонівна склала заповіт, відповідного якого заповіла квартиру 162 в будинку № 145 по вул. Салтівське шосе в м. Харків Ветровій Катерині Матвієвні 01.01.1991 р.н. Внаслідок чого 26 квітня 2016 року Ветрова Катерина Матвієвна отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, що складається квартири 162 в будинку № 145 по вул. Л.Ландау в м. Харків та зареєструвала відповідне право в передбаченому законом порядку.

Див. Додаток № 2 Доказ успадкування за Воротною В.А. Ветровою К.М. за заповітом квартири 162 в будинку № 145 по вул. Л.Ландау в м. Харків — копія свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26.04.2016, зареєстрованого в реєстрі за № 602 спадкова справа № 6/2015

Див. Додаток № 4. Доказ реєстрації права власності на квартиру 162 в будинку № 145 по вул. Л.Ландау в м. Харків за Ветровою К.М. - копія інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 58192363 від 26.04.2016

 

Таким чином, на момент розгляду справи Ветрова Катерина Матвієвна є одноосібним власником квартири 162 в будинку № 145 по вул. Л.Ландау в м. Харків.

 

Водночас, після переходу права власності на відповідне житло, Салова Ю.М. та її малолітній син Петровський В.В. не зняли з реєстрації місце свого проживання за вказаною адресою.

 

Окресленим відповідач та її малолітній син чинять перешкоди позивачу у користуванні та розпорядженні майном.

Так, позивач вимушена нести додаткові витрати зі сплати комунальних послуг, які вираховуються залежно від зареєстрованих за адресою осіб. Окреслена реєстрація місця проживання створює для позивача перешкоди для отримання житлових соціальних пільг, оскільки в їх розрахунку визначається сукупний дохід та кількість усіх зареєстрованих осіб за вказаною адресою тощо.

Водночас у разі виникнення наміру позивача відчужити житло зазначена реєстрація місця проживання відповідача та її сина у квартирі перешкоджатиме у здійсненні відповідних дій. Потенційні власники відмовлятимуться придбавати квартиру з зареєстрованими в ній особами, зокрема, малолітніми.

Позивач як одноосібний власник, права якого порушуються знаходженням на реєстраційному обліку відповідача та її малолітнього сина за вказаною адресою, має право усунути перешкоди в такому користуванні та розпорядженні майном шляхом примусового зняття з реєстрації місця проживання вказаних осіб за відповідною адресою.

 

Відповідно до частини 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 р. відповідно до Закону від 17 липня 1997 р. N 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів N 2, N 4, N 7 та N 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316,317,319,321 ЦК).

Міркування Європейського суду з прав людини щодо регулювання спірних правовідносин та ін. -(посилання)

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

 

Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.

Стаття 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику права вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

  • Як зазначено в п.п. 33, 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ “Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав” від 7 лютого 2014 року N 5 застосовуючи положення статті 391 ЦК, суд має виходити із такого.

    Повний текст Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ “Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав” від 7 лютого 2014 року N 5 див. за (посиланням).

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані (статті 57 - 59 ЦПК), на підставі яких, за звичайних умов, можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

При цьому, зняття з реєстрації місця проживання відповідача та її малолітнього сина в примусовому порядку залежить від вирішення питання про наявність/відсутність у них права користування майном.

 

Відповідно абз. 2 п. 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ “Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав” від 7 лютого 2014 року N 5 під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла.

Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням, а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

 

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов’язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов’язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження.

Як передбачено пп. 4 п. 18 Розділу Реєстрація місця проживання Правил реєстрації місця проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207 для реєстрації місця проживання особа або її представник подає документи, що підтверджують право на проживання в житлі.

 

Отже, реєстрація особи за певною адресою сама по собі не є підтвердженням її права на користування житлом, оскільки таке право виникає та може бути підтверджене на інших підставах, таких як право власності, сімейні відносини, оренда та ін.

 

Зазначений висновок викладено Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй ухвалі від 06 квітня 2016 року по справі №6-37459ск15:

“Також помилковим є висновок суду апеляційної інстанції, що оскільки ОСОБА_8, ОСОБА_5 та ОСОБА_5 зареєстровані у спірному будинку в установленому законом порядку, це є документальним підтвердженням їх прав на користуватися цим житлом.

Тобто реєстрація особи за певною адресою сама по собі не є підтвердженням її права на користування житлом, оскільки таке право виникає та може бути підтверджене на інших підставах, таких як право власності, сімейні відносини, оренда та ін.”

Фактично реєстрація місця проживання є фіксацією дійсної адреси місця проживання особи та здійснюється за наслідком наявності у особи правових підстав користування відповідним житлом.

 

У відповідача та її малолітнього сина відсутні правові підстави користування майном.

Відповідач, а згодом її малолітній син вселилися (та зареєстрували місце свого проживання) до спірного житла як члени сім'ї власника Воротної Валентини Антонівни (дочка та малолітній син дочки відповідно) в порядку ч. 1 ст. 405 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 405 Цивільного кодексу України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

При цьому, право члена сім'ї власника квартири користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно.

Із зазначеного слід дійти висновку, що виникнення права членів сім'ї власника квартири на користування нею та обсяг цих прав залежать від виникнення у власника права власності на цю квартиру, а відтак - припинення прав власності особи на квартиру припиняє право членів сім'ї на користування нею.

Таким чином, права членів сім'ї власника квартири на об'єкт власності є похідними від прав самого власника.

 

Окреслений висновок знаходить своє відображення в судовій практиці розгляду аналогічних спорів, зокрема, в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 липня 2014 року по справі №6-11710св14, від 5 лютого 2014 року по справі №6-50815св13, від 01 квітня 2015 року по справі 01 квітня 2015 року, від 06 квітня 2016 року по справі №6-37459ск15 тощо.

 

Внаслідок смерті Воротної В.А. право власності фактично припинилось та за заповітом перейшло до Ветрової К.М. Отже, відповідач та її неповнолітній син є членами сім'ї попереднього власника житла. Натомість до кола членів сім'ї нового власника — позивача, в розумінні з ч. 2 ст. 64 ЖК Української РСР не входять.

Згідно з ч. 2 ст. 64 ЖК Української РСР, до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Отже, у зазначених нормах, обов'язковою підставою для їх застосування є спільне проживання та ведення господарства власника житла та членів сім'ї власника жилого будинку.

 

Звертаємо увагу суду на те, що передбачаючи право власника жилого будинку (квартири) на відчуження цих об'єктів, закон не передбачив при цьому перехід прав і обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом (житлового сервітуту) членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника будинку (квартири).

 

Вказаного висновку дійшов, зокрема, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй ухвалі від 5 лютого 2014 року по справі №6-50815св13.

 

Таким чином, з припиненням права власності особи на жиле приміщення члени його сім'ї також втрачають право користування цим приміщенням і підлягають виселенню за позовом нового власника.

Додатково див. ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2015 року по справі №6-9400св15.

 

Оскільки відповідач не входить до кола членів сім'ї власника, та не може бути визнаний членом сім'ї власника за наслідком постійного проживання разом з власником і веденням спільного господарства, законних підстав користування майном відповідач не має.

В той же час будь-яких угод щодо користування відповідачем житлом позивача між сторонами спору не укладалось.

 

Відповідно до ч. 1 ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 810 ЦК України договір найму житла укладається у письмовій формі. Аналогічні вимоги щодо договору найму житлового приміщення в будинках (квартирі), що належать громадянинові, передбачено і ст. 158 ЖК Української РСР.

Розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла — ч. 1 ст. 820 ЦК України. Отже розмір плати є істотною умовою договору, яка має бути погоджена сторонами. У разі відсутності чого відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є неукладеним.

Договору найму житла сторони спору не укладали, розміру оплати не погоджували.

За таких обставин належним способом захисту прав позивача є усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житлом та у подальшому примусове зняття з реєстрації місця проживання відповідача та її сина за вказаною адресою.

 

  • У постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року по справі № 6-57цс11 зазначено, що вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням. Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши водночас одну із таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

    Витяг з постанови Верховного Суду України від 16 січня 2012 року по справі №6-57цс11 див. за (посиланням).

Водночас відповідно до вимог статті 7 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” судове рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням є підставою для зняття з реєстрації місця проживання.

Таким чином, обраний спосіб захисту права безпосередньо спрямований на відновлення порушеного права позивача.

 

З огляду на зазначене в позовній заяві, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 346, ст. 391, ч. 1 ст. 405 ЦК України, ч. 2 ст. 64 ЖК Української РСР, пп. 4 п. 18 Розділу Реєстрація місця проживання Правил реєстрації місця проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207 , абз 4 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, керуючись ст.ст. 3, 119 Цивільного процесуального кодексу України, позивач

 

ПРОСИТЬ СУД:

усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні власністю Ветровій Катерині Матвієвні (01.06.1990 р.н., РНОКПП 3302404266 адреса мешкання: м. Харків, вул. Л. Ландау, буд. 145, кв. 162)

шляхом визнання Салової Юлії Михайлівни, 26.04.1982 р.н., Петровського Вадима Вадимовича, 20.01.2009 р.н. (які зареєстровані за адресою: м. Харків, вул.Л. Ландау, буд. 145, кв. 162,) такими, що втратили право користування кв. 162 в будинку № 145 по Л. Ландау в м. Харків.

 

Додатки:

  • 1) копія довідки з місця проживання про склад сім'ї та прописку № 108 від 19.01.2016;

    Довідка з Жилкомсервісу окрім факту реєстрації місця проживання відповідача за спірною адресою має підтверджувати підставу та час такої реєстрації (набуття права власності). За інших підстав, предмет доказування є ширшим, та має включати в себе факт втрати підстави для користування майном, за якою (підставою) було здійснено відповідну реєстрацію.

2 копія свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26.04.2016, зареєстрованого в реєстрі за № 602 спадкова справа № 6/2015;

3) копія свідоцтва про смерть серія І-ВЛ № 511527;

4) копія інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 58192363 від 26.04.2016;

5) квитанція про сплату судового збору;

6) копія довіреності представника;

7) копії позовної заяви з додатками у кількості осіб, що беруть участь у справі.

 

15 травня 2017 року

Представник за довіреністю

В.О. Нечипоренко

  • Ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

  • Міркування Європейського суду з прав людини щодо регулювання спірних правовідносин та ін. -(посилання)

  • Повний текст Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ “Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав” від 7 лютого 2014 року N 5 див. за (посиланням).

  • Витяг з постанови Верховного Суду України від 16 січня 2012 року по справі №6-57цс11 див. за (посиланням).

  • Довідка з Жилкомсервісу окрім факту реєстрації місця проживання відповідача за спірною адресою має підтверджувати підставу та час такої реєстрації (набуття права власності). За інших підстав, предмет доказування є ширшим, та має включати в себе факт втрати підстави для користування майном, за якою (підставою) було здійснено відповідну реєстрацію.

Підписки

Подивитися усі підписки