Апеляційна скарга на рішення місцевого суду про стягнення компенсації за трудовим контрактом (в цивільному судочинстві)

Скачати
в зручному форматi

Апеляційний суд м. Києва

через Шевченківський районний суд м. Києва

 

по справі № 760/8613/17, суддя Букіна О.М.

 

  • Особа, яка подає скаргу (позивач):                                         Шелехов Ілля Петрович

    На підставі ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” позивач був звільнений від сплати судового збору.

     

    Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи від 17 жовтня 2014 року N 10 “Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах” згідно зі статтею 5 Закону N 3674-VI визначено пільги щодо сплати судового збору, відповідно до якої від його сплати звільняються позивачі за подання окремих позовів, а також деякі категорії осіб, визначені законом, незалежно від виду позову.

     

    При цьому позивачі, які звільнені від сплати судового збору при пред'явленні окремих позовів, і деякі категорії осіб незалежно від виду позову звільняються від сплати судового збору не лише при пред'явленні позову, а й при поданні апеляційних чи касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами та Верховним Судом України.

поштова адреса: 04107, м. Київ, вул. Печенізька, 16

3 поверх, тел. 044 000 00 00, е-mail: job@gmail.com

 

в особі адвоката

Стельмаха Віктора Володимировича

поштова адреса: 04107, м. Київ, вул. Печенізька, 16

3 поверх, тел. 044 000 00 00, е-mail: job@gmail.com

 

Відповідач:                                     Товариство з обмеженою відповідальністю “ЯВОРЕЦЬ”

03055, м. Київ, пр-т. Перемоги 30, 1 поверх,

  • тел. (044) 000 00 00

    Практичний посібник зі ст. 6 Європейської конвенції з прав людини (право на справедливий суд) - Цивільна частина, підготовлений Дослідницьким підрозділом Європейського суду з прав людини за (посиланням).

 

 

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА

на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04.08.2017 року

 

 

04 серпня 2017 року суддею Шевченківського районного суду м. Києва Букіною О.М. було розглянуто справу № 760/8613/17 за позовом Шелехова І.П. до ТОВ “ЯВОРЕЦЬ” про стягнення компенсації за трудовим контрактом, про що оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

 

Повний текст рішення виготовлений 10.08.2017 року.

 

Ознайомившись з текстом рішення, апелянт зазначає, відповідно до ст. 213 Цивільного процесуального кодексу України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

 

Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України “Про судове рішення у цивільних справах” від 18.12.2009 р. № 14 (зі змінами) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

 

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 серпня 2017 р. по справі № 760/8613/17 вищевказаним вимогам, на думку апелянта, не відповідає та підлягає скасуванню.

 

 

І. СУТЬ СПОРУ

 

Судом 1-ї інстанції встановлена невідповідність заявлених позовних вимог про стягнення компенсації у вигляді штрафу за трудовим контрактом вимогам трудового законодавства, оскільки трудове законодавство не містить такого поняття як штраф. Штраф має цивільно-правову природу, а позивач не надав доказів, що між сторонами склалися цивільно-правові відносини.

 

Позивач стверджує, що місцевий суд, по суті, ухилився від здійснення правосуддя через «надмірний формалізм» і не застосував «Закон» у значенні статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме «інше положення національного законодавства, на яке прямо не посилався заявник».

 

 

ЩОДО ФАКТІВ

 

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

 

1. 27.11.2016 року між ТОВ “ЯВОРЕЦЬ” (відповідач) в особі секретаря загальних зборів учасників Фатько А.Л. та Шелеховим І.П. (позивач) було укладено контракт з директором ТОВ “ЯВОРЕЦЬ” (далі — Контракт) на строк з 27.11.2016 року по 27.11.2019 включно. Вказаний Контракт містить умову (п. 4.2.), згідно з якою, в разі дострокового розірвання цього контракту за ініціативою Товариства, Товариство повинно оплатити керівнику штраф в сумі еквівалентній 100 000, 00 (сто тисяч доларів) США за курсом продажу долару США до гривні, встановленому на день проведення оплати (а.с. 109-111).

 

2. 03.12.2016 року відповідний запис про призначення позивача директором було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Позивач почав виконувати трудові функції керівника товариства (а.с. 09-13).

 

3. 14.04.2017 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідачем було внесено запис про зміну керівника та складу підписантів юридичної особи ТОВ «ЯВОРЕЦЬ», а саме заміну Шелехова І.П. на нового директора Супруна І.А.. Позивачу було заборонено в доступі до системи електронного документообігу “M.E.Doc” та рахунків товариства-відповідача. Будь-яких заяв про своє звільнення позивач відповідачу не подавала. Факт звільнення позивача з посади директора не заперечується і відповідачем.

 

4. 11.06.2017 року Шелехов І.П. звернувся до засновників ТОВ “ЯВОРЕЦЬ” з проханням надати відомості про її звільнення з посади директора. Проте, будь-якої відповіді від відповідача і засновників товариства не отримав.

 

 

II. ВІДПОВІДНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

 

A. Кодекс законів про працю України

 

Відповідні положення Кодексу законів про працю України проголошують:

 

Стаття 21

 

Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

 

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

 

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

 

Стаття 41

 

Крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках:

 

1) одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами;

 

1-1) винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати;

 

2) винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу;

 

3) вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи;

 

4) перебування всупереч вимогам Закону України "Про запобігання корупції" у прямому підпорядкуванні у близької особи;

 

5) припинення повноважень посадових осіб.

 

Стаття 97

 

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

 

В. Цивільний кодекс України

 

Стаття 9

 

1. Положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

 

2. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

 

Стаття 549

 

1. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

 

2. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

 

3. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

 

Стаття 627

 

1. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

 

2. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

 

Стаття 628

 

1. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

 

2. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

 

Стаття 629

 

1. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

 

С. Закон України «Про оплату праці» Стаття 1 Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

 

Стаття 2

 

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

 

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

 

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

 

D. Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 № 170.

 

За змістом п.п. 10, 11 вказаного Положення, у контракті передбачаються обсяги пропонованої роботи та вимоги до якості і строків її виконання, строк дії контракту, права, обов'язки та взаємна відповідальність сторін, умови оплати й організації праці, підстави припинення та розірвання контракту, соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання взятих на себе сторонами зобов'язань, з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства, установи, організації чи роботодавця.

 

Умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників, з якими укладається контракт, визначаються угодою сторін. Розміри виплат не можуть бути меншими, ніж передбачено чинним законодавством, угодами і колективним договором, і залежать від виконання умов контракту.

 

У контракті можуть також визначатись умови підвищення або зниження обумовленого сторонами розміру оплати праці, встановлення доплат і надбавок, премій, винагород за підсумками роботи за рік чи інший період, участі у прибутках підприємства, установи, організації (якщо це передбачено чинним законодавством та їхніми статутами) чи громадянина-підприємця.

 

Пункт 13

У контракті може бути передбачено додаткові пільги, гарантії та компенсації, не встановлені чинним законодавством, за рахунок коштів роботодавця.

 

Пункти 18, 19

Контракт повинен передбачати зобов'язання роботодавця щодо компенсації моральної та матеріальної шкоди, заподіяної працівникові у разі дострокового розірвання контракту: - працівником - з причин невиконання чи неналежного виконання роботодавцем зобов'язань, передбачених контрактом; - роботодавцем - з підстав, не передбачених чинним законодавством та контрактом. Контрактом може бути встановлено додаткові гарантії працівникові на випадок дострокового припинення контракту з незалежних від працівника причин.

 

IIІ. ВІДПОВІДНІ ПОЛОЖЕННЯ СПІРНОГО ДОГОВОРУ

 

Пункт 4.1.

 

У разі невиконання або неналежного виконання обов’язків, передбачених цим контрактом, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства та цього контракту.

 

Пункт 4.2.

 

В разі дострокового розірвання цього контракту за ініціативою Товариства, Товариство повинно оплатити керівнику штраф в сумі еквівалентній 100 000, 00 (сто тисяч доларів) США за курсом продажу долару США до гривні, встановленому на день проведення оплати. Оплата повинна бути здійснена Товариством до дати розірвання цього контракту.

 

 

ЩОДО ПРАВА

 

I. МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ МІСЦЕВИМ СУДОМ

 

Шелехов І.П. звернувся до суду з вимогою стягнути кошти з відповідача у зв’язку з достроковим його звільненням з посади директора, посилаючись при цьому, в якості юридичної підстави на п. 4.2. Контракту підписаного з ТОВ «ЯВОРЕЦЬ».

 

Вказаний Контракт з ним як директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯВОРЕЦЬ» був визначений позивачем як підстава виникнення трудових відносин між ним як керівником товариства і ТОВ «ЯВОРЕЦЬ» строком з 27.11.2016 року по 27.11.2019 включно.

 

На думку позивачки, її право на отримання грошових коштів в сумі еквівалентній 100 000, 00 (сто тисяч доларів) США виникло у зв’язку з достроковим розірванням контракту за ініціативою відповідача і не може бути обмеженим відсутністю чіткого регулювання щодо змісту та реалізації такого права в трудовому законодавстві України. При розгляді спору суд мав виходити з принципу верховенства права, а не принципу формальної «законності», який в даній справі був зведений до пошуку судом чіткої відповідності/невідповідності термінів, використаних в договорі (п. 4.2.), нормі КзПП України. Якість правосуддя не може зводитися до імітації.

 

II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 309 ЦПК УКРАЇНИ

 

На думку апелянта, місцевий суд не застосував положення цивільного законодавства України до спірних відносин (зокрема, ст. 9, 549 ЦК України) та неправильно застосував приписи трудового законодавства (зокрема, ст.ст. 21, 97 КЗпП України).

 

Шелехов І.П. стверджує, що формальний підхід місцевого суду до розгляду вказаної справи, ухилення від визначення правової природи стягуваної суми, призвело до порушення її права на справедливий судовий розгляд та права на застосування ефективного засобу юридичного захисту в суді.

 

Як вбачається, з пп. 8 п. 3.1., п. 5.2., п. 8.4. Статуту ТОВ “ЯВОРЕЦЬ” до компетенції загальних зборів учасників Товариства належить, зокрема визначення умов оплати праці посадових осіб Товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв.

 

Для вирішення статутних завдань Товариство має право самостійно встановлювати форми, системи та розміри оплати праці, а також інші види доходів працівників.

 

Апелянт відмічає, що чинне законодавство України не містить будь-яких заборон щодо використання в трудовому контракті інструментів (санкцій, пільг, додаткових юридичних можливостей для сторін тощо), які є звичними для застосування в інших, порівняно з трудовим, галузях права, за умови, що такі інструменти не погіршують становище працівника за таким контрактом. Судом не спростовано вказане твердження і не вказано, якому саме закону (нормі трудового законодавства) суперечить право апелянта на стягнення суми, передбаченої п. 4.2. вказаного трудового контракту.

 

Апелянт зазначає, що тлумачення наведених вище приписів чинного законодавства України в сукупності, дозволяє прийти до висновку, що перелік компенсаційних, пільгових, санкційних та інших виплат на користь працівника, з яким було укладено трудовий контракт, не є вичерпним, та не обмежується прямою вказівкою на конкретну норму закону, яка передбачає таку виплату. Сторони трудового контракту вільні у визначенні будь-яких його умов, якщо ці умови не погіршують становище (права) працівника, передбачені в КЗпП. Отже, право позивача на стягнення суми, передбаченої в п. 4.2. трудового контракту, залежить від наявності юридичних підстав (прийняття на посаду директора – дострокове розірвання контакту за ініціативою роботодавця – звільнення з посади директора) і не залежить, як помилково вважав місцевий суд, що вказана сума визначена в контракті як штраф, який не передбачений в трудовому законодавстві.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 292, п. 4 ст. 309 Цивільного процесуального кодексу України, апелянт, -

 

 

ПРОСИТЬ СУД:

 

Скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04.08.2017 року по справі №  760/8613/17 і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

 

 

Додатки:

Копія апеляційної скарги для відповідача.

 

“____” серпня 2017 року                                                       адвокат   В.В. Стельмах

                                                                                        (повноваження адвоката є в матеріалах справи)

  • На підставі ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” позивач був звільнений від сплати судового збору.

     

    Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи від 17 жовтня 2014 року N 10 “Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах” згідно зі статтею 5 Закону N 3674-VI визначено пільги щодо сплати судового збору, відповідно до якої від його сплати звільняються позивачі за подання окремих позовів, а також деякі категорії осіб, визначені законом, незалежно від виду позову.

     

    При цьому позивачі, які звільнені від сплати судового збору при пред'явленні окремих позовів, і деякі категорії осіб незалежно від виду позову звільняються від сплати судового збору не лише при пред'явленні позову, а й при поданні апеляційних чи касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами та Верховним Судом України.

  • Практичний посібник зі ст. 6 Європейської конвенції з прав людини (право на справедливий суд) - Цивільна частина, підготовлений Дослідницьким підрозділом Європейського суду з прав людини за (посиланням).

Підписки

Подивитися усі підписки