Заява про закриття провадження у справі, яка не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (підвідомчість земельних спорів) 4.00

Check deal
Перевір свій договір
Пiдписуєте важливий договір? Переконайтеся, що з його підписанням Ви не поставите всі Ваші інтереси в зону ризику!
Скласти цей документ за своїми умовами

До Печерського районного суду міста Києва 

01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 42-А

суддя Ярема Л.М.

по справі № 922/773/18

 

Третя особа: Чалий Юрій Васильович

ідентифікаційний код: 780012430

адреса: 04107, м. Київ, вул. Нагорна, буд. 12, кв. 3,

засіб зв'язку: +38 044 777 33 33

 

 

  • ЗАЯВА

    Наголошуємо, що при вирішенні питання стосовно підвідомчості земельного спору судам слід аналізувати не лише предмет та склад сторін спору, а й підставу позову, яка розкриває характер спірних правовідносин між сторонами і вказує на рівність або адміністративне підпорядкування сторін.

    Тобто, має бути вирішено чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов'язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.

  • про закриття провадження у справі, яка не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства

    Позиція судів вищої інстанції щодо визначення форми судочинства, в порядку якого мають бути вирішені спори, що виникають із земельних правовідносин із участю суб'єкта владних повноважень є неоднозначною.

    Так, в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 зазначається, що вирішення спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, віднесено до компетенції адміністративних судів, а земельні спори громадян з органами державної влади та органами місцевого самоврядування з питань надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства у випадках, передбачених законодавством, розглядаються за правилами цивільного судочинства. Тобто, іде мова про те, що визначення форми судочинства залежить від того чи виступає суб'єкт владних повноважень у правовідносинах як власних земельної ділянки, чи як орган, що здійснює управлінські функції щодо неї.

    В Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 3 зазначається, що спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства.

    А в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 8 було зазначено, що земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, або органом виконавчої влади пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності, належать до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

    Детальніше щодо обґрунтування визначення форми судочинства при вирішенні спорів, що виникають із земельних правовідносин дивись перелічені вище Постанови: (посилання) (посилання) (посилання)

 

У провадженні Печерського районного суду міста Києва (суддя Ярема Л.М.) знаходиться справа № 820/4545/17 за позовом Золотарьова О.А. до Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, за участі третьої особи Чалого Ю.В. про скасування розпорядження про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Демянчук Ю. Особливості правового регулювання земельних відносин (посилання)

 

Зазначений спір має публічно-правовий характер, оскільки Печерська районна в м. Києві державна адміністрація діяла як суб'єкт владних повноважень та реалізовувала саме управлінські функції у сфері земельних правовідносин.

 

  • Питання про те, якому суду (місцевому чи адміністративному) підвідомча справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто є вони приватно-правовими чи публічно-правовими.

    Бринцев О.В. Розмежування компетенції адміністративних і господарських судів: проблеми та перспективи (посилання)

    Також, з питанням розмежування компетенцій, судів, щодо розгляду спорів за участю суб'єкта владних повноважень рекомендуємо ознайомитись із судовою практикою:

    Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 07.02.2006 N 01-8/301 (посилання)

    Інформаційний лист Верховного Суду України від 26.12.2005 N 3.2.-2005 (посилання)

 

З цією метою судам слід аналізувати предмет позову, підстави позову і зміст позовних вимог.

 

Так, відповідно п.1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.  

 

Згідно положень п. 1,2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. 

 

Пунктом 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

 

В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 зазначається, що вирішення спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, віднесено до компетенції адміністративних судів.

 

  • Також, згідно рішення Конституційного Суду України від 01.04.10 р. № 10-рп/2010 положення п. п. «а», «б», «в», «г» ст. 12 ЗК України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень; положення п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

    Відповідно до ч. 2 ст. 150 Конституції України та статті 69 Закону України "Про Конституційний Суд України" Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. Тому рішення Конституційного Суду України має вирішальне значення при визначенні форми судочинства, в порядку якого мають бути вирішені спори, що виникають із земельних правовідносин із участю суб'єкта владних повноважень.

    Так, Конституційний Суд України визначає, що системний аналіз положень Закону України від 21 травня 1997 р. «Про місцеве самоврядування в Україні» свідчить, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією та законами України до їхньої компетенції, є суб’єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Як суб’єкти владних повноважень органи місцевого самоврядування вирішують у межах закону питання в галузі земельних відносин.

    Детальніше про визначення публічно-правового характеру земельних відносин з участю органів місцевого самоврядування дивись Рішення Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 р. № 10-рп/2010 (посилання)

 

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 Конституції України встановлено, що до повноважень Конституційного Суду України належить офіційне тлумачення Конституції України та законів України. Згідно з вимогами ч. 2 цієї статті з питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

 

В Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 8 ПРЯМО зазначено, що з урахуванням цього Рішення Конституційного Суду України такі правила визначення юрисдикції адміністративних судів поширюються і на земельні спори за участю місцевих державних адміністрацій.

 

В даному випадку, відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про місцеве державні адміністрації», місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

 

Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

 

Положеннями ст. 10 Земельного кодексу України врегульовано повноваження районних рад у галузі земельних відносин на території району, зокрема, розпорядження землями на праві спільної власності відповідних територіальних громад.

 

З аналізу положень Закону України «Про місцеве державні адміністрації» вбачається, що місцева державна адміністрація як орган виконавчої влади при вирішенні питань на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Як суб'єкти владних повноважень органи виконавчої влади вирішують в межах закону питання в галузі земельних відносин.

 

  • З огляду на викладене, а також враховуючи предмет спірних правовідносин, можна беззаперечно стверджувати, що зазначений спір має публічно — правовий характер.

    Руженцева Є.О. Розмежування судових юрисдикцій при вирішенні земельних спорів: новели законодавства (посилання)

 

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування здійснюють управлінські функції як суб'єкт владних повноважень, а також в інших спорах публічно-правового характеру підвідомчі адміністративним судам.

 

З огляду на вищевикладене, керуючись ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України, -

 

ПРОШУ СУД:

 

закрити провадження у справі № 820/4545/18 за заявою Золотарьова О.А. до Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, за участі третьої особи Чалого Ю. В. про скасування розпорядження про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, як такої, що не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Підставами закриття провадження у справі є обставини, які підтверджують неправомірність виникнення процесу і неправомірність його подальшого продовження, або неможливість чи недоцільність подовження розгляду справи. У зв'язку з цим припинення провадження у справі виключає можливість повторного звернення тієї ж особи до суду з таким самим позовом (у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав).

 

  • 15 травня 2018 року                                                         Чалий Юрій Васильович

    Законом України “Про судовий збір” у редакції від 01.09.2015 року на відміну від попередніх редакцій передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду не тільки в разі закриття (в адміністративному та цивільному судочинстві), а і в разі припинення (в господарському судочинстві) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв’язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

  • Наголошуємо, що при вирішенні питання стосовно підвідомчості земельного спору судам слід аналізувати не лише предмет та склад сторін спору, а й підставу позову, яка розкриває характер спірних правовідносин між сторонами і вказує на рівність або адміністративне підпорядкування сторін.

    Тобто, має бути вирішено чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов'язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.

  • Позиція судів вищої інстанції щодо визначення форми судочинства, в порядку якого мають бути вирішені спори, що виникають із земельних правовідносин із участю суб'єкта владних повноважень є неоднозначною.

    Так, в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 зазначається, що вирішення спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, віднесено до компетенції адміністративних судів, а земельні спори громадян з органами державної влади та органами місцевого самоврядування з питань надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства у випадках, передбачених законодавством, розглядаються за правилами цивільного судочинства. Тобто, іде мова про те, що визначення форми судочинства залежить від того чи виступає суб'єкт владних повноважень у правовідносинах як власних земельної ділянки, чи як орган, що здійснює управлінські функції щодо неї.

    В Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 3 зазначається, що спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства.

    А в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 8 було зазначено, що земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, або органом виконавчої влади пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності, належать до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

    Детальніше щодо обґрунтування визначення форми судочинства при вирішенні спорів, що виникають із земельних правовідносин дивись перелічені вище Постанови: (посилання) (посилання) (посилання)

  • Демянчук Ю. Особливості правового регулювання земельних відносин (посилання)

  • Бринцев О.В. Розмежування компетенції адміністративних і господарських судів: проблеми та перспективи (посилання)

    Також, з питанням розмежування компетенцій, судів, щодо розгляду спорів за участю суб'єкта владних повноважень рекомендуємо ознайомитись із судовою практикою:

    Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 07.02.2006 N 01-8/301 (посилання)

    Інформаційний лист Верховного Суду України від 26.12.2005 N 3.2.-2005 (посилання)

  • Відповідно до ч. 2 ст. 150 Конституції України та статті 69 Закону України "Про Конституційний Суд України" Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. Тому рішення Конституційного Суду України має вирішальне значення при визначенні форми судочинства, в порядку якого мають бути вирішені спори, що виникають із земельних правовідносин із участю суб'єкта владних повноважень.

    Так, Конституційний Суд України визначає, що системний аналіз положень Закону України від 21 травня 1997 р. «Про місцеве самоврядування в Україні» свідчить, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією та законами України до їхньої компетенції, є суб’єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Як суб’єкти владних повноважень органи місцевого самоврядування вирішують у межах закону питання в галузі земельних відносин.

    Детальніше про визначення публічно-правового характеру земельних відносин з участю органів місцевого самоврядування дивись Рішення Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 р. № 10-рп/2010 (посилання)

  • Руженцева Є.О. Розмежування судових юрисдикцій при вирішенні земельних спорів: новели законодавства (посилання)

  • Підставами закриття провадження у справі є обставини, які підтверджують неправомірність виникнення процесу і неправомірність його подальшого продовження, або неможливість чи недоцільність подовження розгляду справи. У зв'язку з цим припинення провадження у справі виключає можливість повторного звернення тієї ж особи до суду з таким самим позовом (у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав).

  • Законом України “Про судовий збір” у редакції від 01.09.2015 року на відміну від попередніх редакцій передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду не тільки в разі закриття (в адміністративному та цивільному судочинстві), а і в разі припинення (в господарському судочинстві) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв’язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

     

Про Дом юриста кажуть
"Сьогодні Дом юриста є одним з найсучасніших інноваційних правових ресурсів України"
"Юридичні послуги мають бути доступними кожному. Компанія "Дом юриста" доводить, що все це реально"
"Це перший сервіс, який полегшить роботу юристам та допоможе людям з легкістю складати заяви до різних державних органів"