Позовна заява про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житлом (колишній власник)

Check deal
Перевір свій договір
Пiдписуєте важливий договір? Переконайтеся, що з його підписанням Ви не поставите всі Ваші інтереси в зону ризику!
Тут може бути ваша реклама

Київський районний суд м. Харкова

61168, м. Харків, вул. Блюхера, 7 б

Позивач: Ткаченко Людмила Олександрівна

паспорт ЕМ 611170, виданий 1 МВМ Лисичанського МВ УМВС України в Луганські області 11 квітня 2001 року,

ІПН 1661001181, 23 червня 1961 р.н.

яка мешкає за адресою: Луганська обл.

м. Лисичанськ, квартал Дружби народів, буд 1, кв 1

поштова адреса: 61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 97, тел. 057 777 22 99

Представник за довіреністю:

Петренко Тамара Олексіївна

адреса: 61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 9, 7 поверх, тел. 057 777 22 99

Відповідач: Ольховська Ірина Миколаївна

останнє відоме місце проживання м. Харків,

Пушкінський в'їзд, 1, кв. 1 м. Харків

паспортні дані невідомі

засіб зв'язку невідомий

  • ПОЗОВНА ЗАЯВА

    Ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном

шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житлом

Ткаченко Людмила Олександрівна (далі - позивач) є власником кв. № 1 в буд. 1 по Пушкінському в'їзду в м. Харків, отриманої у спадок від дочки Ткаченко Сніжани Анатоліївни.

Див. додаток 1, 2, 3. Доказ належності на праві власності відповідного майна позивачу — копія договору купівлі-продажу квартири від 30.05.2000 року, копія свідоцтва про право власності від 05.12.2002 року, копія свідоцтва про спадщину

Ольховська Ірина Миколаївна (далі — відповідач) є колишнім власником 20/100 частини кв. № 1 в буд. 1 по Пушкінському в'їзду в м. Харків, яку відчужила Ткаченко Сніжані Анатоліївні за договором купівлі-продажу квартири від 30.05.2000 року.

Див. додаток 2. Доказ відчуження відповідачем 1 20/100 частини кв. № 3 в буд. 3 по Пушкінському в'їзду в м. Харків Вяткіній Сніжані Анатоліївні за договором купівлі-продажу квартири від 30.05.2000 року — копія договору купівлі-продажу квартири від 30.05.2000 року

Відповідно п. 8 договору купівлі-продажу квартири від 30.05.2000 року відповідач зобов'язалась до 10.06.2000 року виїхати та виписатись з відповідної квартири.

Фактично звільнивши займане житло та виїхавши до іншого місця проживання, відповідач дій з виписання (наразі зняття з реєстраційного обліку місця проживання) не вчинила.

Станом на момент подання позову місце проживання відповідача зареєстровано у квартирі № 1 в буд. 1 по Пушкінському в'їзду в м. Харків, належній на праві власності позивачу.

Позивач, після набуття у спадщину відповідного майна, враховуючи нестабільну та небезпечну ситуацію на сході країни, має намір змінити своє місце проживання та переїхати до м. Харків.

Водночас, реєстрація місця проживання відповідача у вказаному житлі створює для останньої перешкоди у вільному користуванні майном, оскільки позивач вимушена нести додаткові витрати зі сплати комунальних послуг, які вираховуються залежно від зареєстрованих за адресою осіб. Також окреслена реєстрація місця проживання створює для позивача перешкоди для отримання житлових соціальних пільг, оскільки в їх розрахунку визначається сукупний дохід та кількість усіх зареєстрованих осіб за вказаною адресою.

Крім того, у разі відчуження зазначеного майна позивач як продавець зобов'язана буде повідомляти покупців про відповідний факт. Це може спровокувати відмову потенційних покупців від придбання майна, обмеженого правами третіх осіб.

На переконання позивача, очевидним є те, що відповідач перебуваючи на реєстраційному обліку за адресою вказаного майна позивача, чинить перешкоди позивачу у користуванні та розпорядженні майном.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 р. відповідно до Закону від 17 липня 1997 р. N 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів N 2, N 4, N 7 та N 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК).

  • Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України. Стаття 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

    Міркування Європейського суду з прав людини щодо регулювання спірних правовідносин та ін. -(посилання)

  • Як зазначено в п.п. 33, 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ “Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав” від 7 лютого 2014 року N 5 позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

    Повний текст Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ “Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав” від 7 лютого 2014 року N 5 див. за (посиланням).

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. Відсутність заперечень попереднього власника майна проти порушення права власності, не пов'язаних із позбавленням володіння, не може бути підставою для відмови в задоволенні позову нового власника про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Реєстрація місця проживання є фіксацією дійсної адреси місця проживання особи та є наслідком наявності у особи правових підстав користування відповідним житлом.

Тому, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням.

Відповідно абз. 2 п. 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ “Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав” від 7 лютого 2014 року N 5 під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.

Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням (про позбавлення права користування жилим приміщенням).

Крім того, відповідно до вимог статті 7 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” судове рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням є підставою для зняття з реєстрації місця проживання.

Таким чином, належним способом захисту прав позивача є усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житлом та у подальшому примусове зняття з реєстрації місця проживання відповідача за вказаною адресою.

Належність зазначено способу захисту права обставинам справи, тобто спрямованість на безпосереднє відновлення порушеного права позивача, підтверджується судовою практикою розгляду аналогічних спорів.

Так, Верховний Суд України у постанові від 16 січня 2012 року по справі № 6-57цс1

Витяг з постанови Верховного Суду України від 16 січня 2012 року по справі №6-57цс11 див. за (посиланням).

1 виклав наступну правову позицію: вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ у постанові від 23 липня 2014 року по справі № 6 23979св14

Повний текст постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 23 липня 2014 року по справі №623979св14 див. за (посиланням).

дійшов висновку про те, що у зв'язку з втратою відповідачем підстав для проживання у квартирі, відсутністю у останнього статусу члена сім'ї власника квартири, наявні правові підстави для визнання відповідача таким, що втратив право користування вказаною квартирою.

Відповідач втратила правові підстави користування майном.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 346 ЦК України у відповідача внаслідок відчуження майна припинилось право власності та користування даним приміщенням, що є похідним від нього.

Водночас інших законних підстав для користування відповідачем майном позивача за обставинами справи відсутні.

Відповідач не є членом сім'ї власника майна.

Житловим кодексом України, передбачено право членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) на користування жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), лише у випадку спільного проживання разом з ним у будинку (квартирі) (ч. 1 ст. 156 ЖК Української РСР). При цьому ЖК обмежено встановлює коло членів сім'ї. Згідно з ч. 2 ст. 64 ЖК Української РСР, до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Отже, у зазначених нормах, обов'язковою підставою для їх застосування є спільне проживання власника житла та членів сім'ї власника жилого будинку.

Оскільки відповідач не входить до кола членів сім'ї власника, та не може бути визнаний членом сім'ї власника за наслідком постійного проживання разом з власником і веденням спільного господарства, законних підстав користування майном відповідач не має.

В той же час будь-яких угод щодо користування відповідачем житлом позивача між сторонами спору не укладалось.

Відповідно до ч. 1 ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 810 ЦК України договір найму житла укладається у письмовій формі. Аналогічні вимоги щодо договору найму житлового приміщення в будинках (квартирі), що належать громадянинові, передбачено і ст. 158 ЖК Української РСР.

Розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла — ч. 1 ст. 820 ЦК України. Отже розмір плати є істотною умовою договору, яка має бути погоджена сторонами. У разі відсутності чого відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є неукладеним.

Договору найму житла сторони спору не укладали, розміру оплати не погоджували.

Отже, у зв'язку з втратою відповідачем шляхом відчуження майна підстав для проживання у квартирі, відсутністю у останньої статусу члена сім'ї власника квартири, наявні правові підстави для визнання відповідача такою, що втратила право користування вказаною квартирою.

З огляду на зазначене в позовній заяві, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 346, ст. 391 ЦК України, п. 1.2., п. 2.1. Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого Наказом МВС України від 22.11.2012 року № 1077, абз 4 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, керуючись ст.ст. 3, 119 Цивільного процесуального кодексу України, позивач

ПРОСИТЬ СУД:

усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні власністю Ткаченко Людмилі Олександрівні (ідентифікаційний номер 1661001181, адреса: Луганська область, м. Лисичанськ, кв. Дружби Народів, 1, кв. 1):

шляхом визнання Ольховської Ірини Миколаївни (зареєстрованої за адресою: кв. № 1 в буд. № 1 по Пушкінському в'їзду в м. Харків) такою, що втратила право користування кв. № 1 в буд. № 1 по Пушкінському в'їзду в м. Харків.

Додатки:

1. копія договору купівлі-продажу квартири від 30.05.2000 року,

2. копія свідоцтва про право власності від 05.12.2002 року,

3. копія свідоцтва про спадщину,

  • 4. копії довідок з Жилкомсервіс Дільниця № 12 за № 84, № 85 від 20.01.2015 року,

    Довідка з Жилкомсервісу окрім факту реєстрації місця проживання відповідача за спірною адресою має підтверджувати підставу та час такої реєстрації (набуття права власності). За інших підстав, предмет доказування є ширшим, та має включати в себе факт втрати підстави для користування майном, за якою (підставою) було здійснено відповідну реєстрацію.

5. копії квитанцій про сплату житлово-комунальних послуг.

6. квитанція про сплату судового збору,

7. копія довіреності представника,

8. копія позовної заяви з додатками для відповідача

15 травня 2015 року

Представник за довіреністю

Т.О. Петренко

  • Ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

  • Міркування Європейського суду з прав людини щодо регулювання спірних правовідносин та ін. -(посилання)

  • Повний текст Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ “Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав” від 7 лютого 2014 року N 5 див. за (посиланням).

  • Витяг з постанови Верховного Суду України від 16 січня 2012 року по справі №6-57цс11 див. за (посиланням).

  • Повний текст постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 23 липня 2014 року по справі №623979св14 див. за (посиланням).

  • Довідка з Жилкомсервісу окрім факту реєстрації місця проживання відповідача за спірною адресою має підтверджувати підставу та час такої реєстрації (набуття права власності). За інших підстав, предмет доказування є ширшим, та має включати в себе факт втрати підстави для користування майном, за якою (підставою) було здійснено відповідну реєстрацію.

     

Підготувати заяву онлайн
Спробувати
Перевір свій договір
Спробувати
Про Дом юриста кажуть
"Сьогодні Дом юриста є одним з найсучасніших інноваційних правових ресурсів України"
"Юридичні послуги мають бути доступними кожному. Компанія "Дом юриста" доводить, що все це реально"
"Це перший сервіс, який полегшить роботу юристам та допоможе людям з легкістю складати заяви до різних державних органів"