Скарга на дії державного виконавця (відкриття провадження після спливу річного строку на примусове виконання)

Скачати
в зручному форматi

Комінтернівський районний суд м. Харкова

61068, м. Харків, провулок Брянський, 5

 

 

  • Заявник: боржник Іванов Максим Володимирович

    Залежно від процесуального статусу скаржника у справі, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби можуть бути оскаржені:

    - стягувачем - до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду, який видав виконавчий документ, незалежно від місця виконання судового рішення;

    - боржником - до суду, який видав виконавчий документ, незалежно від місця виконання судового рішення;

    - іншими учасниками виконавчого провадження (прокурором, експертом, спеціалістом, перекладачем, суб'єктами оціночної діяльності) - до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України;

    - особами, які залучаються до проведення виконавчих дій (понятими, поліцейськими, представниками органів опіки і піклування, інших органів та установ) та особами, права та інтереси яких порушено під час виконання рішення - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

61068, м. Харків, вул. Польова 6, кв.101

номер засобу зв'язку 057 777 08 66

 

 

Сторони виконавчого провадження:

Стягувач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі»

61037, м. Харків, вул. Доброхотова,11

 

Боржник: Іванов Максим Володимирович

61068, м. Харків, вул. Польова 6, кв.101

 

  • Державний виконавець: старший державний виконавець Крадовенко Н.І.

    Суб'єктом оскарження сторонами у суді, який видав виконавчий документ, може бути державний виконавець чи інша посадова особа державної виконавчої служби, які представляють орган державної виконавчої служби, зазначений у статті 3 Закону України "Про державну виконавчу службу", оскільки відповідно до частини другої статті 4 цього Закону державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Комінтернівського відділу державної виконавчої служби міста Харків

Головного територіального управління юстиції у Харківській області

 

 

 

СКАРГА

на дії державного виконавця

25 жовтня 2013 року Комінтернівським районним судом м. Харкова було прийняте заочне рішення у справі № 641/9988/13-ц про стягнення солідарно з Іванова Максима Володимировича, Іванової Марії Володимирівни на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", (р\р 260333012313 в – ВАТ «Державний ощадний банк України» МФО 351823, ЄДРПОУ 31557119) заборгованість за послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання у розмірі 3715,00 грн. та у рівних частках судові витрати у розмірі 229,40 грн.

 

18 грудня 2013 року судове рішення набрало законної сили.

 

13 березня 2015 року виконавчі листи № в/л 2/641/2990/13 від 18.12.2013 року та № в/л 2/641/2990/13 від 06.05.2014 року були пред’явлені Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" для виконання до Комінтернівського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області. В той же день старшим державним виконавцем Крадовенко Н.І. було прийнято постанову від про відкриття виконавчого провадження № 47871312 та постанову від про відкриття виконавчого провадження № 47871752.

 

Постанова від про відкриття виконавчого провадження № 47871312 та постанова від про відкриття виконавчого провадження № 47871752 є незаконними та підлягають скасуванню з огляду на наступне:

 

Відповідно до ч. 2 ст. 368 Цивільного процесуального кодексу України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист. Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що виконавчий лист є виконавчим документом, а тому, згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 22 зазначеного закону, він може бути пред'явлений до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. Цей строк починає спливати з наступного дня після набрання рішенням суду законної сили.

 

З огляду на припис ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення строку пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання, державний виконавець повинен відмовити у прийнятті виконавчого документа до провадження, про що винести відповідну постанову.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ, відкрити виконавче провадження лише у разі, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання. Постанову про відкриття виконавчого провадження державний виконавець виносить протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа.

Якщо ж виконавчий документ був помилково прийнятий державним виконавцем, то він, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 26 вказаного закону, повинен відмовити у відкритті виконавчого провадження внаслідок пропуску встановленого строку пред'явлення виконавчого документа до виконання та винести про це постанову протягом трьох робочих днів.

 

Як вбачається з вищевикладеного, 18 грудня 2013 року розпочався строк на примусове виконання судового рішення та у стягувача виникло право пред'явлення виконавчих листів до виконання. Цей строк не повинен перевищувати одного року, стягувач міг пред’явити виконавчий лист до виконання включно до 18 грудня 2014 року.

Всупереч вимогам закону, стягувач пред’явив виконавчий лист до виконання лише 13 березня 2015 року тобто після спливу річного строку на примусове виконання судового рішення.

Пропуск встановленого строку пред'явлення виконавчого документа до виконання є підставою для відмовити у прийнятті виконавчого документа до провадження або відмови у відкритті виконавчого провадження.

Таким чином, постанова від про відкриття виконавчого провадження № 47871312 від 13 березня 2015 року та постанова від про відкриття виконавчого провадження № 47871752 від 13 березня 2015 року є незаконними.

 

Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копія постанови про відкриття виконавчого провадження надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

 

Однак, в порушення викладених приписів права оскаржувані постанови до відома боржника належним чином доведені не були.

 

З постановами боржник ознайомився під час особистого візиту до ДВС 09 серпня 2016 року.

 

Частиною 2 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку. Згідно з приписом ч. 3 ст. 384, п. 1 ч. 1 ст. 385 Цивільного процесуального кодексу України така скарга подається до суду, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Частиною 6 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» встановлений такий же строк й для оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 385 Цивільного процесуального кодексу України, якщо строк для подання скарги був пропущений з поважних причин, то суд може його поновити.

 

ЦПК України не містить вичерпного переліку підстав, які відносяться до поважних і є підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

 

Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

Пункт 1 статті 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань.

Стаття 6 Конвенції встановлює процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Відповідно до усталеної практики Суду право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 N 23436/03).

У пункті 41 Рішення від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" Суд вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

При цьому, необхідною передумовою здійснення стороною права на оскарження є обізнаність зі змістом рішення (ухвали) суду, постановою державного виконавця, що дає можливість заявнику викласти свої вимоги та зазначити підстави, з яких порушено питання про оскарження.

 

Не виконання державним виконавцем вимог ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», фактично позбавило боржника можливості подати скаргу в межах строку, визначеного п. 1 ч. 1 ст. 385 Цивільного процесуального кодексу, ч. 6 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження». За таких умов причини пропуску строку подання скарги обумовлені об'єктивними перепонами в реалізації права на судове оскарження, а тому такі причини пропуску є поважними.

 

Зважаючи на вищевикладене, з метою захисту своїх прав та інтересів у виконавчому провадженні, керуючись п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 22, ч. ч. 1, 6 ст. 25, п. 1 ч. 1 ст. 26, ч. 2 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 383, 384, 385 Цивільного процесуального кодексу України, боржник –

 

ПРОСИТЬ СУД:

поновити строк на подання скарги;

постанову старшого державного виконавця Крадовенко Н.І. Комінтернівського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 13 березня 2015 року про відкриття виконавчого провадження № 47871312 скасувати

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Постанові Пленуму від 07.02.2014 р. № 6 роз'яснює, що виходячи зі змісту статті 387 Цивільного процесуального кодексу України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

При цьому суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України "Про виконавче провадження" можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, наприклад, постановити ухвалу про зупинення виконавчого провадження у випадках, передбачених статтями 37 - 38 Закону України "Про виконавче провадження", проте може привести визначений державним виконавцем строк зупинення провадження у відповідність із законом шляхом його скорочення (частина третя статті 39 Закону України "Про виконавче провадження").Єдиної думки, які дії суд не має права зобов'язати державного виконавця вчинити, немає.

;

постанову старшого державного виконавця Крадовенко Н.І. Комінтернівського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 13 березня 2015 року про відкриття виконавчого провадження № 47871752 скасувати.

 

  • Додатки:

    За подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби судовий збір не сплачується.

1. Копія постанови від 13.05.2015 р. про відкриття ВП №  47871312;

2. Копія постанови від 13.05.2015 р. про відкриття ВП №  47871752;

3. Копія скарги для стягувача та державного виконавця.

 

 

 

  • “10” серпня 2016 року                                           _________________ Іванов М.В.

    Відповідно до статті 72 Закону України “Про виконавче провадження” скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, а при оскарженні постанови про відкладення провадження виконавчих дій - у триденний строк, які обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

    Однак якщо обов'язок державного виконавця здійснити певну дію прямо передбачено законом, але строки її вчинення не зазначені (наприклад, за статтею 40 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець за певних умов зобов'язаний звернутися до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини та ін.), то бездіяльність державного виконавця може бути оскаржена в будь-який час, коли особа прийде до висновку, що ця бездіяльність порушує її права чи свободи, оскільки правопорушення є триваючим.

    Докладніше щодо спірних питань обчислення строку на оскарження дивись Лист Вищого спеціалізованого суду України від 28.01.2013 р. № 24-152/0/4-13 (посилання)

  • Залежно від процесуального статусу скаржника у справі, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби можуть бути оскаржені:

    - стягувачем - до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду, який видав виконавчий документ, незалежно від місця виконання судового рішення;

    - боржником - до суду, який видав виконавчий документ, незалежно від місця виконання судового рішення;

    - іншими учасниками виконавчого провадження (прокурором, експертом, спеціалістом, перекладачем, суб'єктами оціночної діяльності) - до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України;

    - особами, які залучаються до проведення виконавчих дій (понятими, поліцейськими, представниками органів опіки і піклування, інших органів та установ) та особами, права та інтереси яких порушено під час виконання рішення - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

  • Суб'єктом оскарження сторонами у суді, який видав виконавчий документ, може бути державний виконавець чи інша посадова особа державної виконавчої служби, які представляють орган державної виконавчої служби, зазначений у статті 3 Закону України "Про державну виконавчу службу", оскільки відповідно до частини другої статті 4 цього Закону державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

  • Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Постанові Пленуму від 07.02.2014 р. № 6 роз'яснює, що виходячи зі змісту статті 387 Цивільного процесуального кодексу України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

    При цьому суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України "Про виконавче провадження" можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, наприклад, постановити ухвалу про зупинення виконавчого провадження у випадках, передбачених статтями 37 - 38 Закону України "Про виконавче провадження", проте може привести визначений державним виконавцем строк зупинення провадження у відповідність із законом шляхом його скорочення (частина третя статті 39 Закону України "Про виконавче провадження").Єдиної думки, які дії суд не має права зобов'язати державного виконавця вчинити, немає.

  • За подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби судовий збір не сплачується.

  • Відповідно до статті 72 Закону України “Про виконавче провадження” скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, а при оскарженні постанови про відкладення провадження виконавчих дій - у триденний строк, які обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

    Однак якщо обов'язок державного виконавця здійснити певну дію прямо передбачено законом, але строки її вчинення не зазначені (наприклад, за статтею 40 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець за певних умов зобов'язаний звернутися до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини та ін.), то бездіяльність державного виконавця може бути оскаржена в будь-який час, коли особа прийде до висновку, що ця бездіяльність порушує її права чи свободи, оскільки правопорушення є триваючим.

    Докладніше щодо спірних питань обчислення строку на оскарження дивись Лист Вищого спеціалізованого суду України від 28.01.2013 р. № 24-152/0/4-13 (посилання)

Підписки

Подивитися усі підписки