Скарга на дії державного виконавця (відкриття провадження після спливу трирічного строку на примусове виконання) 4.00

Check deal
Перевір свій договір
Пiдписуєте важливий договір? Переконайтеся, що з його підписанням Ви не поставите всі Ваші інтереси в зону ризику!
Тут може бути ваша реклама

До Печерського районного суду міста Київа 

01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 42-А

 

Заявник: боржник Іванов Максим Володимирович

адреса: 00368, м. Київ, вул. Польова 6, кв.101

номер засобу зв'язку (044) 777 08 66

 

Сторони виконавчого провадження:

Стягувач: Комунальне підприємство «Київські теплові мережі»

адреса: 00307, м. Київ, вул. Доброхотова,11

 

Боржник: Іванов Максим Володимирович

адреса: 00368, м. Київ, вул. Польова 6, кв.101

 

Державний виконавець: державний виконавець

Печерського  районного відділу державної виконавчої служби міста Київ

Головного територіального управління юстиції у місті Києві

Крадовенко Н.І.

 

 

СКАРГА

на дії державного виконавця

 

25 жовтня 2014 року Печерський районний суд міста Київа прийняв рішення у справі № 641/9988/14-ц про стягнення з Іванова Максима Володимировича, на користь Комунального підприємства "Київські теплові мережі", (р\р 260333012313 в – ВАТ «Державний ощадний банк України» МФО 351823, ЄДРПОУ 31557119) заборгованість за послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання у розмірі 3715,00 грн. та судові витрати у розмірі 229,40 грн.

 

18 грудня 2014 року судове рішення набрало законної сили.

 

13 березня 2018 року стягувач Комунальне підприємство "Київські теплові мережі" пред'явив виконавчий листи № в/л 2/641/2990/14 від 18.12.2014 року для виконання до Печерського  районного відділу ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві. В той же день державний виконавець Крадовенко Н.І. прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження № 47871312.

 

Постанова про відкриття виконавчого провадження № 47871312 є незаконною та підлягає скасуванню з огляду на наступне:

 

Відповідно до ч. 1 ст. 431 Цивільного процесуального кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

 

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що виконавчий лист є виконавчим документом, а тому, згідно з приписами ч. 1, ст. 12 зазначеного закону, він може бути пред'явлений до виконання протягом трьох років, якщо інше не передбачено законом. Цей строк починає спливати з наступного дня після набрання рішенням суду законної сили.

 

З огляду на припис п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», у випадку, якщо пропущено встановлений законом строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, про що виноситься відповідне рішення.

 

Як вбачається з вищевикладеного, 18 грудня 2014 року розпочався строк на примусове виконання судового рішення та у стягувача виникло право пред'явлення виконавчого листа до виконання. Цей строк не повинен перевищувати трьох років, стягувач міг пред’явити виконавчий лист до виконання включно до 18 грудня 2017 року.

 

Всупереч вимогам закону, стягувач пред’явив виконавчий лист до виконання лише 13 березня 2018 року тобто після спливу трирічного строку на примусове виконання судового рішення.

 

Пропуск встановленого строку пред'явлення виконавчого документа до виконання є підставою для повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання.

 

Таким чином, постанова про відкриття виконавчого провадження № 47871312 від 13 березня 2018 року є незаконною.

 

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення стягувачу та боржникові.

 

Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копія постанови про відкриття виконавчого провадження надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

 

Однак, в порушення викладених приписів права оскаржувані постанова до відома боржника належним чином доведена не була.

 

З постановою боржник ознайомився під час особистого візиту до ДВС 17 травня 2018 року.

 

Статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

 

Згідно з приписом ч. 1 ст. 448, п. 1 ч. 1 ст. 449 Цивільного процесуального кодексу України така скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Частиною 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлений такий же строк й для оскарження рішень та дій виконавця.

 

Відповідно до ч. 2 ст. 449 Цивільного процесуального кодексу України, якщо строк для подання скарги був пропущений з поважних причин, то суд може його поновити.

 

ЦПК України не містить вичерпного переліку підстав, які відносяться до поважних і є підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

 

Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

 

Пункт 1 статті 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань.

 

Стаття 6 Конвенції встановлює процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

 

Відповідно до усталеної практики Суду право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 N 23436/03).

 

У пункті 41 Рішення від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" Суд вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

 

При цьому, необхідною передумовою здійснення стороною права на оскарження є обізнаність зі змістом рішення (ухвали) суду, постановою державного виконавця, що дає можливість заявнику викласти свої вимоги та зазначити підстави, з яких порушено питання про оскарження.

 

Не виконання державним виконавцем вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», фактично позбавило боржника можливості подати скаргу в межах строку, визначеного ч. 1 ст. 449 Цивільного процесуального кодексу, ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження». За таких умов причини пропуску строку подання скарги обумовлені об'єктивними перепонами в реалізації права на судове оскарження, а тому такі причини пропуску є поважними.

 

Зважаючи на вищевикладене, з метою захисту своїх прав та інтересів у виконавчому провадженні, керуючись ч. 1, ч. 2 ст. 12, п. 2 ч. 4 ст. 4, ч. 1 ст. 28, ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 447, 448, 449 Цивільного процесуального кодексу України, боржник –

 

 

ПРОСИТЬ СУД:

 

1. Поновити строк на подання скарги;

 

2. Постанову державного виконавця Крадовенко Н.І. Печерського  районного відділу ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві від 13 березня 2018 року про відкриття виконавчого провадження № 47871312 скасувати.

 

Додатки:

1. Копія постанови від 13.05.2018 р. про відкриття ВП №  47871312;

2. Копія скарги для стягувача та державного виконавця.

 

“18” травня 2018 року                                                                    _________________ Іванов М.В.

     

Про Дом юриста кажуть
"Сьогодні Дом юриста є одним з найсучасніших інноваційних правових ресурсів України"
"Юридичні послуги мають бути доступними кожному. Компанія "Дом юриста" доводить, що все це реально"
"Це перший сервіс, який полегшить роботу юристам та допоможе людям з легкістю складати заяви до різних державних органів"