Адміністративний позов про скасування податкового повідомлення-рішення (принцип індивідуальної відповідальності)

Check deal
Перевір свій договір
Пiдписуєте важливий договір? Переконайтеся, що з його підписанням Ви не поставите всі Ваші інтереси в зону ризику!
Тут може бути ваша реклама

Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3

ПОЗИВАЧ: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕСХОЛ”

(скорочена назва ТОВ "ЕСХОЛ")

код за ЄДРПОУ 32868567

з місцезнаходженням: 61082, м.Харків, пр-т Московський, буд. 44, тел. 751-00-56

поштова адреса: 61052, місто Харків,

вул. Полтавський шлях, 99

тел. 057 777 2222

Представник за довіреністю: Сертюк Іван Володимирович

адреса: 61052, місто Харків,

вул. Полтавський шлях, 99

тел. 057 777 22222

ВІДПОВІДАЧ: Індустріальна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова

Головного управління Міндоходів у Харківській області

код за ЄДРПОУ 38773114

з місцезнаходженням: 61007, м. Харків, вул. Бекетова,1

тел./ факс — 930027; е-mail: gni36@ukr.net

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ

  • про скасування податкових повідомлень-рішень

    Ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру суб'єктом владних повноважень, юридичною особою складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

ТОВ "ЕСХОЛ" зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 23.02.2004 року за № 1 480 120 0000 031113. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 31168117.

ТОВ "ЕСХОЛ" взято на податковий облік ДПІ у Фрунзенському району м. Харків з 03 березня 2004 року як платник податку на додану вартість за свідоцтвом серія НБ № 311614, станом на момент подання позову перебуває на обліку в Індустріальній об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

10 червня 2014 року Індустріальною ОДПІ м. Харкова прийнято податкові повідомлення-рішення

- за формою “Р” № 0000332220, яким згідно з п. 2 пп.54.3 статті 54, п. 123.1. статті 123 Податкового кодексу України за встановлені порушення п.138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9. п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу збільшено податок на прибуток підприємства на суму 272 799, 00 грн. та нараховано штрафних санкцій 14 159, 50 грн.

- за формою “В4” № 0000322220, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, п. 78.1.1 ст. 78 Податкового кодексу України за встановленим порушення п. 198.3. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 712 269, 00 грн., з яких відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0000312220 за формою “В2” ТОВ “ЕСХОЛ” добровільно відмовилось від 522 621, 00 грн. як бюджетного відшкодування, що підлягає врахуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів.

Див. додаток № 1. Доказ прийняття податкових повідомлень-рішень — копії податкових повідомлень-рішень від 10.06.2014 р. за формою “Р” № 0000332220, за формою “В4” № 0000322220, за формою “В2” № 0000312220

Позивач вважає, що прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення за формою “Р” № 0000332220 від 10.06.2014 р. повністю та за формою “В4” № 0000322220 в частині зменшення розміру від'ємного значення ПДВ на 189 648,66 грн., не відповідають чинному законодавству, а тому підлягають скасуванню.

Підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень зазначено акт Індустріальної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 1350/20-36-22-03-07/32868567 від 23.05.2014 року “Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕЗ ПТМ» (код за ЄДРПОУ 32868567) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.03.2014 року” (далі — Акт перевірки).

Вказаним актом встановлено наступне:

"На порушення п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, ТОВ «ЕСХОЛ»

завищено залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24), декларації з ПДВ за березень 2014 р. на 522 621,00 грн.,

занижено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів по декларації з ПДВ за березень 2014 р. на 522 621,00 грн.

1. п.198.3 п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, встановлено завищення від’ємного значення (-) різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19) та встановлено завищення залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредит звітного (податкового) періоду (рядок 24) всього у сумі 189 648,66 грн., у тому числі: за лютий 2013 року на суму – 32060,33 грн., за червень 2013року на суму – 25458,33 грн., за липень 2013 року на суму – 7850,08 грн., за березень 2014 року на суму – 124279,92 грн.

2. п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, яке призвело до заниження до сплати в бюджет суми податку на прибуток на загальну суму 181866 грн., у тому числі: за 2013 рік на суму 181 866 грн.”

Див. додаток № 2. Доказ проведення перевірки та складання акту перевірки — копія акту перевірки № 1350/20-36-22-03-07/32868567 від 23.05.2014 року

До акту перевірки платником податку було подано заперечення, за наслідком розгляду яких, було складено лист № 59161020-36-22-03-14 від 04.06.2014 року.

Див. додаток № 3, 4. Доказ подання заперечень до акту перевірки та їх розгляду — копія заперечень до акту перевірки № 1350/20-36-22-03-07/32868567 від 23.05.2014 року, копія листа ДПІ від № 59161020-36-22-03-14 від 04.06.2014 року

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки, який не відповідає вимогам ст. 86 ПК України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 р. N 984. Тому, цей акт не є належною підставою для прийняття обґрунтованого рішення про порушення платником податку приписів податкового чи іншого законодавства.

Висновок про невідповідність акту перевірки вказаним приписам права, позивач обґрунтовує зазначеними нижче доводами.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи держаної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до норм статей 77, 78, 86 розділу II Податкового кодексу України та статті 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органу ДПС проводять перевірки та оформлюють їх результати відповідно до вимог ст. 86 ПК України та згідно з Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984 (далі Порядок).

Згідно з п. 6 розділу І. Основні терміни та вимоги щодо оформлення документальних перевірок Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п. 5.2. розділу II. Зміст акта (довідки) документальної перевірки Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

В акті перевірки викладений висновок про нереальність здійснення господарських операцій між ТОВ «ЕСХОЛ» та ТОВ «ТД «Грейд».

Єдиним доказом наведеного зазначено акт Нововодолазької ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 16.12.2013 року № 342/20-20-22-08/36563291 «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Торговий дім «Грейд» код ЄДРПОУ 36563211 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 01.11.2013 р.»

Таким чином, акт не містить будь-яких доказів неможливості реального здійснення фінансово-господарських операцій з боку ТОВ “ЕСХОЛ”.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

В той же час Індустріальною ОДПІ порушено вказаний принцип, фактично встановлюючи порушення ТОВ “ЕСХОЛ” виключно на підставі актів індивідуального характеру щодо третіх осіб, а саме актів перевірок контрагентів ТОВ “ЕСХОЛ”.

Основними видами господарської діяльності ТОВ “ЕСХОЛ” є виробництво підіймального та вантажно-розвантажувального устатковання (код КВЕД 28.22) та виробництво інших готових металевих виробів (код КВЕД 25.99). Для цього ТОВ “ЕСХОЛ” має необхідні можливості.

Див. додаток № 5 — Доказ наявності виробничих потужностей - копії договорів купівлі-продажу, оренди

Для здійснення зазначений основних видів господарської діяльності ТОВ “ЕСХОЛ” необхідні вироби з металопрокату.

Для їх отримання, між ТОВ “ЕСХОЛ” (Покупець) та ТОВ “ТД “Грейд” (Постачальник) був укладений договір поставки № 4/16 від 16.06.2011 року.

Згідно з договором поставки № 4/16 від 16.06.2011 року, кількість, сортамент та номенклатура продукції зазначається в рахунках, які є невід'ємною частиною договору (п.2.1 договору). Відповідно до п. 3.1 договору продукція поставляється автомобільним транспортом Постачальника.

Див. додаток № 6 — Доказ укладення відповідного договору поставки - копія договору поставки № 4/16 від 16.06.2011 року.

Взаємовідносини між ТОВ “ЕСХОЛ” та ТОВ “ТД “Грейд” за 2013 рік підтверджені рахунками, накладними та податковими накладними, тобто бухгалтерський та податковий облік ведеться у відповідності до чинного законодавства.

На виконання договору поставки № 4/16 від 16.06.2011 року сторони погодили кількість, асортимент та номенклатуру продукції в рахунках № 2/13 від 08.01.2013 року, № 2301-1 від 23.01.2013 року, № 104-1 від 01.04.2013 року, № 2703-2 від 27.03.2013 року, № 2604-1 від 26.04.2013 року, № 805-1 від 08.05.2013 року, № 706-1 від 07.06.2013 року, № 1406-1 від 14.06.2013 року, № 1607-1 від 16.07.2013 року, № 2304-1 від 23.04.2013 року.

Див. додаток № 7 — Доказ погодження кількості, асортименту, та номенклатури продукції за відповідним договором поставки - копії рахунків № 2/13 від 08.01.2013 року, № 2301-1 від 23.01.2013 року, № 104-1 від 01.04.2013 року, № 2703-2 від 27.03.2013 року, № 2604-1 від 26.04.2013 року, № 805-1 від 08.05.2013 року, № 706-1 від 07.06.2013 року, № 1406-1 від 14.06.2013 року, № 1607-1 від 16.07.2013 року, № 2304-1 від 23.04.2013 року.

Продукція була поставлена та передана ТОВ “ЕСХОЛ”, що підтверджується видатковими накладними № 10 від 09.01.2013 року, № 40 від 30.01.2013 року, № 49 від 06.02.2013 року, № 120 від 03.04.2013 року, № 162 від 30.04.2013 року, № 165 від 30.04.2013 року, № 180 від 08.05.2013 року, № 228 від 11.06.2013 року, № 240 від 18.06.2013 року, № 318 від 19.08.2013 року, № 258 від 27.06.2013 року.

Див. додаток № 8 — Доказ передання продукції за відповідним договором поставки - копії видаткових накладних № 10 від 09.01.2013 року, № 40 від 30.01.2013 року, № 49 від 06.02.2013 року, № 120 від 03.04.2013 року, № 162 від 30.04.2013 року, № 165 від 30.04.2013 року, № 180 від 08.05.2013 року, № 228 від 11.06.2013 року, № 240 від 18.06.2013 року, № 318 від 19.08.2013 року, № 258 від 27.06.2013 року.

Оплата була здійснена відповідно наступних платіжних доручень № 34 від 08.01.2013 року, № 38 від 29.01.2013 року, № 45 від 04.02.2013 року, № 49 від 02.04.2013 року, № 50 від 27.03.2013 року, № 55 від 29.04.2013 року, № 72 від 29.04.2013 року, № 73 від 08.05.2013 року, № 79 від 07.06.2013 року, № 87 від 11.06.2013 року, № 90 від 14.06.2013 року, № 97 від 19.08.2013 року, № 21 від 29.04.2013 року.

Див. додаток № 9 — Доказ оплати продукції за відповідним договором поставки - копії платіжних доручень № 34 від 08.01.2013 року, № 38 від 29.01.2013 року, № 45 від 04.02.2013 року, № 49 від 02.04.2013 року, № 50 від 27.03.2013 року, № 55 від 29.04.2013 року, № 72 від 29.04.2013 року, № 73 від 08.05.2013 року, № 79 від 07.06.2013 року, № 87 від 11.06.2013 року, № 90 від 14.06.2013 року, № 97 від 19.08.2013 року, № 21 від 29.04.2013 року.

На виконання вимог Податкового кодексу України, були виписані та є в наявності податкові накладні № 10 від 08.01.2013 року, № 18 від 29.01.2013 року, № 1 від 04.02.2013 року, № 32 від 02.04.2013 року, № 10 від 27.03.2013 року, № 24 від 29.04.2013 року, № 25 від 29.04.2013 року, № 3 від 08.05.2013 року, № 3 від 07.06.2013 року, № 4 від 11.06.2013 року, № 11 від 14.06.2013 року, № 23 від 19.08.2013 року, № 23 від 29.04.2013 року.

Див. додаток № 10 — Доказ виконання вимог закону зі складання податкових накладних за відповідним договором поставки - копії податкових накладних № 10 від 08.01.2013 року, № 18 від 29.01.2013 року, № 1 від 04.02.2013 року, № 32 від 02.04.2013 року, № 10 від 27.03.2013 року, № 24 від 29.04.2013 року, № 25 від 29.04.2013 року, № 3 від 08.05.2013 року, № 3 від 07.06.2013 року, № 4 від 11.06.2013 року, № 11 від 14.06.2013 року, № 23 від 19.08.2013 року, № 23 від 29.04.2013 року.

Усі зазначені документи є в наявності, були надані під час перевірки. Акт перевірки підтверджує (аркуш 8 Акту), що первинні документи надані ТОВ «ЕСХОЛ» в повному обсязі, були складені відповідно законодавства України, та мають такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиниці виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та печатку та інше.

Крім того, за наслідком використання придбаної продукція, ТОВ “ЕСХОЛ” поставило контрагентам готові товари, залишки були списані.

Див. додаток № 11, 12. — Доказ використання в господарській діяльності придбаного товару — копії актів списання № Н-00000009 від 08 лютого 2013 р., № Н-00000010 від 15 лютого 2013 р., № Н-00000056 від 12 квітня 2013 р., № Н-00000139 від 10 травня 2013 р., № Н-00000135 від 31 травня 2013 р., № Н-00000141 від 14 червня 2013 р., № Н-00000152 від 28 червня 2013 р., № Н-00000158 від 19 липня 2013 р., № Н-00000185 від 23 серпня 2013 р., № Н-00000194 від 23 серпня 2013 р., № Н-00000184 від 23 серпня 2013 р., № Н-00000018 від 11 березня 2013 р., Рахунків № 37 від 22.05.2013 р., № 42 від 10 червня 2013 р., № 71 від 29 жовтня 2013 р., Вантажно-митних декларацій (форма МД- 2) від 06.06.2013 р., (форма МД- 2) від 21.06.2013 р., (форма МД- 2) від 09.11.2013 р., Видаткових накладних № Н-00000054 від 24 жовтня 2013 р., № Н-00000060 від 27 листопада 2013 р.

Таким чином, обставини щодо нереальності здійснення господарських операцій, які викладені в Акті перевірки, не підтверджені жодними доказами, спростовуються наявними доказами, та їх викладення в Акті перевірки суперечить п. 5.2. розділу II. Зміст акта (довідки) документальної перевірки Порядку.

Висновки Індустріальної ОДПІ, викладені в Акті перевірки, не враховують первинних документів як доказ реального виконання вказаного вище договору і ґрунтуються, як зазначалося вище, виключно на акті перевірки ДПІ контрагента - ТОВ “ТД “Грейд”.

Як вбачається зі змісту Акту перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання ТОВ “ЕСХОЛ” господарських операцій за правочинами, про відсутність витрат ТОВ “ЕСХОЛ” у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності ТОВ “ЕСХОЛ” та його контрагентів, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності ТОВ “ЕСХОЛ”, про відсутність використання ТОВ “ЕСХОЛ” отриманих товарів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про невідповідність закону вчинених за ними господарських операцій.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

ТОВ “ЕСХОЛ” звертає увагу суду, що у відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини.

  • Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

    З повним текстом рішення Європейського суду з прав людини "Булвес" АД проти Болгарії" можна ознайомитись за (посиланням).

  • Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

    З повним текстом рішення Європейського суду з прав людини «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії» можна ознайомитись за (посиланням)

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знаходить своє продовження у праві Європейського союзу, зокрема у Шостій Директиві № 77/388/ЄЕС від 17.05.1977 р. щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту (надалі -також «Шоста Директива»).

Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а, відповідно, його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви. Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи «Булвес» АД проти Болгарії», а саме: «…Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати. Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту, що у низці поставок, в яку входять ці операції, попередня чи наступна операція є недійсною через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати».

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зазначене положення відображає один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин - принцип свободи договору.

У відповідності до приписів статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини 1 статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Між ТОВ “ЕСХОЛ” та ТОВ “ТД “Грейд” був укладений договір поставки, у відповідності до його умов постачальник зобов'язується передавати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати в порядку і строки, передбачені договором, продукцію.

Виконання зазначеного договору підтверджується наявними рахунками, видатковими, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Згідно статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець проінформований про це.

Статтею 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

При цьому слід виходити із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Таким чином, враховуючи факт реального виконання умов, обумовлених договором, наявність у “ТОВ “ЕСХОЛ” належним чином оформлених документів в підтвердження виконання договору та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про відсутність реального характеру спірних договорів, ТОВ “ЕСХОЛ” вважає хибними доводи Індустріальної ОДПІ про відсутність реального характеру виконання правочину, про що викладено в Акті перевірки — підставі прийняття оскаржуваних ППР.

Наявні первинні документи об’єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між ТОВ “ЕСХОЛ” та ТОВ “ТД “Грейд” і правомірність включення до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин з ТОВ “ТД “Грейд” й визначення залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту звітного (податкового) періоду.

На думку ТОВ “ЕСХОЛ”, наявність первинних документів та реальне виконання договорів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а так як дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок Індустріальної ОДПІ щодо незаконності порушень податкового закондавства є необґрунтованим.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент ТОВ “ЕСХОЛ” або контрагент постачальника товару не виконав свого зобов’язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Сама по собі несплата податку постачальником товару (виконавцем робіт та/або послуг), або контрагентом постачальника товару (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит ТОВ “ЕСХОЛ”.

Враховуючи те, що Індустріальною ОДПІ не надано інших відомостей, які б свідчили про безпідставне включення ТОВ “ЕСХОЛ” до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених на підставі укладеного з ТОВ “ТД “Грейд” договору, ТОВ “ЕСХОЛ” вважає, що Індустріальною ОДПІ безпідставно визначено порушення:

“1. п.198.3 п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, встановлено завищення від’ємного значення (-) різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19) та встановлено завищення залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредит звітного (податкового) періоду (рядок 24) всього у сумі 189 648,66 грн., у тому числі: за лютий 2013 року на суму – 32060,33 грн., за червень 2013року на суму – 25458,33 грн., за липень 2013 року на суму – 7850,08 грн., за березень 2014 року на суму – 124279,92 грн.

2. п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, яке призвело до заниження до сплати в бюджет суми податку на прибуток на загальну суму 181866 грн., у тому числі: за 2013 рік на суму 181866 грн.”

Виходячи з вище викладеного, висновки Акту перевірки ґрунтуються на підставі акту індивідуального характеру щодо третьої особи та не відображають об'єктивно й в повній мірі, із посиланням на первинні документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Окреслені міркування узгоджуються з судовою практикою розгляду аналогічних спорів, зокрема, з міркуванням Вищого адміністративного суду України, викладеного в Ухвалі від 04 березня 2014 року по справі К/9991/27474/12.

Як висновок з визначеного, можна стверджувати, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті, за недоведеністю обставин, які стали підставою для їх прийняття, тобто, податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими.

Необґрунтованість податкових повідомлень-рішень є підставою для їх скасування.

З огляду на вищевикладене, відповідно до статей 56, 58, 77, 78, 86 Податкового кодексу України, ст. 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, керуючись ст. 6, ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач, -

ПРОСИТЬ СУД:

скасувати податкове повідомлення-рішення за формою “Р” № 0000332220 від 10 червня 2014 року Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області повністю

скасувати податкове повідомлення-рішення за формою “В4” № 0000322220 від 10 червня 2014 року Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області в частині зменшення розміру від'ємного значення ПДВ на 189 648,66 грн.

  • Додатки:

    З питання предмету доказування по справам з оскарження ППР див. також Лист Вищого адміністративного суду від 02.06.2011 року N 742/11/13-11 - (посилання).

1. копії податкових повідомлень-рішень від 10.06.2014 р. за формою “Р” № 0000332220, за формою “В4” № 0000322220, за формою “В2” № 0000312220;

2. копія акту перевірки № 1350/20-36-22-03-07/32868567 від 23.05.2014 року;

3. копія заперечень до акту перевірки № 1350/20-36-22-03-07/32868567 від 23.05.2014 року;

4. копія листа ДПІ від № 59161020-36-22-03-14 від 04.06.2014 року;

5. копії договорів купівлі-продажу, оренди;

6. копія договору поставки № 4/16 від 16.06.2011 року;

7. копії рахунків № 2/13 від 08.01.2013 року, № 2301-1 від 23.01.2013 року, № 104-1 від 01.04.2013 року, № 2703-2 від 27.03.2013 року, № 2604-1 від 26.04.2013 року, № 805-1 від 08.05.2013 року, № 706-1 від 07.06.2013 року, № 1406-1 від 14.06.2013 року, № 1607-1 від 16.07.2013 року, № 2304-1 від 23.04.2013 року;

8. копії видаткових накладних № 10 від 09.01.2013 року, № 40 від 30.01.2013 року, № 49 від 06.02.2013 року, № 120 від 03.04.2013 року, № 162 від 30.04.2013 року, № 165 від 30.04.2013 року, № 180 від 08.05.2013 року, № 228 від 11.06.2013 року, № 240 від 18.06.2013 року, № 318 від 19.08.2013 року, № 258 від 27.06.2013 року;

9. копії платіжних доручень № 34 від 08.01.2013 року, № 38 від 29.01.2013 року, № 45 від 04.02.2013 року, № 49 від 02.04.2013 року, № 50 від 27.03.2013 року, № 55 від 29.04.2013 року, № 72 від 29.04.2013 року, № 73 від 08.05.2013 року, № 79 від 07.06.2013 року, № 87 від 11.06.2013 року, № 90 від 14.06.2013 року, № 97 від 19.08.2013 року, № 21 від 29.04.2013 року.

10. копії податкових накладних № 10 від 08.01.2013 року, № 18 від 29.01.2013 року, № 1 від 04.02.2013 року, № 32 від 02.04.2013 року, № 10 від 27.03.2013 року, № 24 від 29.04.2013 року, № 25 від 29.04.2013 року, № 3 від 08.05.2013 року, № 3 від 07.06.2013 року, № 4 від 11.06.2013 року, № 11 від 14.06.2013 року, № 23 від 19.08.2013 року, № 23 від 29.04.2013 року;

11. копії актів списання № Н-00000009 від 08 лютого 2013 р., № Н-00000010 від 15 лютого 2013 р., № Н-00000056 від 12 квітня 2013 р., № Н-00000139 від 10 травня 2013 р., № Н-00000135 від 31 травня 2013 р., № Н-00000141 від 14 червня 2013 р., № Н-00000152 від 28 червня 2013 р., № Н-00000158 від 19 липня 2013 р., № Н-00000185 від 23 серпня 2013 р., № Н-00000194 від 23 серпня 2013 р., № Н-00000184 від 23 серпня 2013 р., № Н-00000018 від 11 березня 2013 р.,

12. копії Рахунків № 37 від 22.05.2013 р., № 42 від 10 червня 2013 р., № 71 від 29 жовтня 2013 р., Вантажно-митних декларацій (форма МД- 2) від 06.06.2013 р., (форма МД- 2) від 21.06.2013 р., (форма МД- 2) від 09.11.2013 р., Видаткових накладних № Н-00000054 від 24 жовтня 2013 р., № Н-00000060 від 27 листопада 2013 р.

13. платіжне доручення про сплату судового збору;

14. копія довіреності представника;

15. копії адміністративного позову з додатками для відповідача.

“___” червня 2014 року

Представник за довіреністю

І.В. Сертюк

  • Ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру суб'єктом владних повноважень, юридичною особою складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

  • З повним текстом рішення Європейського суду з прав людини "Булвес" АД проти Болгарії" можна ознайомитись за (посиланням).

  • З повним текстом рішення Європейського суду з прав людини «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії» можна ознайомитись за (посиланням)

  • З питання предмету доказування по справам з оскарження ППР див. також Лист Вищого адміністративного суду від 02.06.2011 року N 742/11/13-11 - (посилання).

     

Про Дом юриста кажуть
"Сьогодні Дом юриста є одним з найсучасніших інноваційних правових ресурсів України"
"Юридичні послуги мають бути доступними кожному. Компанія "Дом юриста" доводить, що все це реально"
"Це перший сервіс, який полегшить роботу юристам та допоможе людям з легкістю складати заяви до різних державних органів"