Справи з відшкодування моральної (немайнової) шкоди

Справи з відшкодування моральної (немайнової) шкоди

 

Правові норми, які підлягають застосуванню

  • - ст. 56 Конституції України

    Моральною (немайновою) шкодою слід вважати втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, завданих фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Немайновим шкодою, завданою юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням ділової репутації, а також вчинення дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до діяльності.

- ст. 23, 1167, 1168 Цивільного кодексу України

  • - ст. 237-1 Кодексу законів про працю України

    Дія цієї норми не поширюється на випадки заподіяння моральної шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю недержавних органів, їх посадових чи службових осіб. Така шкода за наявності необхідних підстав може бути відшкодована на підставі ст. 23 Цивільного кодексу України.

- ст. 36 Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці”

  • - ст. 4. 22 Закону України “Про захист прав споживачів”

    При застосуванні норм Кодексу законів про працю України щодо порядку розгляду трудових спорів у справах про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові у зв'язку з виконанням трудових обов'язків, суди повинні виходити з того, що за змістом ст. 124 Конституції ( 254к/96-ВР ) потерпілий має право звернутися з такими вимогами до суду безпосередньо. Суддя не вправі відмовити особі у прийнятті заяви з такими вимогами лише з тієї підстави, що вона не розглядалася комісією по трудових спорах.

- ст. 14 Закону України “Про телекомунікації”

- ст. 25, 33 Закону України “Про туризм”

- ст. 30, 31 Закону України “Про інформацію”

- ст. 10 Закону України “Про режим іноземного інвестування”

Судова практика

  • - Постанова Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»;

    Постанова Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 року №6 (посилання)

  • - Постанова Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 р. № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”;

    Постанова Пленуму Верховного суду України від 31.03.95 р. №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (посилання)

  • - Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 “Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки”;

    Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року (посилання)

  • - Рішення Конституційного суду України від 27 січня 2004 р. Справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування.

    Рішення Конституційного суду України від 27 січня 2004 р. (посилання)

Підсудність

- за загальним правилом позови пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем перебування відповідача-фізичної особи, або за місцезнаходженням відповідача-юридичної особи (ст. 109 ЦПК України);

- позови про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, чи шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача, або за місцем завдання шкоди (ч. 3 ст. 110 ЦПК України);

- позови, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача (ч. 4 ст. 110 ЦПК України);

- позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.(ч. 5 ст. 110 ЦПК України).

Розмір ставки судового збору

Залежно від того майновою (відшкодування шкоди грошима, майном) або немайновою (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення)є вимога, залежить характер позовної вимоги та розмір судового збору.

За подання позовної заяви про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної або юридичної особи, а саме:

- позовної заяви немайнового характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму;

- позовної заяви про відшкодування моральної шкоди - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму;

За подання заяв майнового характеру (відшкодування шкоди грошима, майном):

в цивільному судочинстві:

- при поданні позову фізичною особою — 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму; при поданні позову юридичною особою — 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму;

в господарському судочинстві:

- 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму;

За подання заяв немайнового характеру (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо):

в цивільному судочинстві:

- при поданні позову юридичною особою або фізичною особою - підприємцем - 1 розмір прожиткового мінімуму; фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму;

в господарському судочинстві:

- 1 розмір прожиткового мінімуму;

в адміністративному судочинстві не залежно від характеру вимоги:

- судовий збір не справляється за подання: позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Позивач

- фізична, юридична особа, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб (злочином, завданням шкоди життю та здоров'ю, завданням матеріальної шкоди; приниженням честі та гідності тощо) (ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України).

Відповідач

  • - особа, яка порушенням прав іншої особи завдала їй моральної шкоди.

    За моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.

Предмет доказування

- факт порушення відповідачем прав позивача;

  • - наявність моральної (немайнової) шкоди;

    Щодо того, в чому виражається моральна (немайнова шкода) (а. 2 п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 р. № 4) (посилання)

- наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача;

- за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) шкоду було завдано;

  • - чим підтверджується та в чому виражається факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру;

    Варто доказувати характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

  • - вина відповідача; 

- розмір (в грошовій сумі чи в матеріальній формі) компенсації за заподіяну шкоду та його обґрунтування.

Приблизний перелік доказів

- вирок суду, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності;

- договір, в якому зазначено, що при неналежному виконанні зобов'язання, сторони зобов'язані виплачувати моральну шкоду;

- рішення органу державної влади або місцевого самоврядування, яким було порушено права позивача;

- товарні чи касові що підтверджують придбання витрати на лікування та оздоровлення;

- путівки до санаторно-лікувальних закладів;

- витяг з історії хвороби;

- лікарняний лист;

- письмовий висновок МСЕК про втрату працездатності або встановлення інвалідності;

- висновки експертів-медиків щодо стану здоров’я позивача і обумовленості негативних емоційно-вольових переживань погіршенням стану здоров’я;

- виписка з журналу швидкої допомоги про виклик;

- показання свідків;

- письмові докази приниження честі і гідності фізичної особи та ділової репутації юридичної особи (якщо вони були публічно викладені у письмовому вигляді) (аналогічно аудіо- та відео-);

- запис у трудовій книжці про звільнення з роботи;

- акт про нещасний випадок на виробництві.

  • Моральною (немайновою) шкодою слід вважати втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, завданих фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Немайновим шкодою, завданою юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням ділової репутації, а також вчинення дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до діяльності.

  • Дія цієї норми не поширюється на випадки заподіяння моральної шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю недержавних органів, їх посадових чи службових осіб. Така шкода за наявності необхідних підстав може бути відшкодована на підставі ст. 23 Цивільного кодексу України.

  • При застосуванні норм Кодексу законів про працю України щодо порядку розгляду трудових спорів у справах про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові у зв'язку з виконанням трудових обов'язків, суди повинні виходити з того, що за змістом ст. 124 Конституції ( 254к/96-ВР ) потерпілий має право звернутися з такими вимогами до суду безпосередньо. Суддя не вправі відмовити особі у прийнятті заяви з такими вимогами лише з тієї підстави, що вона не розглядалася комісією по трудових спорах.

  • Постанова Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 року №6 (посилання)

  • Постанова Пленуму Верховного суду України від 31.03.95 р. №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (посилання)

  • Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року (посилання)

  • Рішення Конституційного суду України від 27 січня 2004 р. (посилання)

  • За моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.

  • Щодо того, в чому виражається моральна (немайнова шкода) (а. 2 п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 р. № 4) (посилання)

  • Варто доказувати характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

  • Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

  • При відшкодуванні шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки (в тому числі моральної) відповідач зобов'язаний відшкодувати її незалежно від наявності вини, якщо тільки не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Підписки

Подивитися усі підписки