Справи, що виникають із договору позики

  • Справи, що виникають із договору позики

    Щодо судової практики застосування законодавства про договір позики (посилання)

Правові норми, які підлягають застосуванню

- ст. 1046 – 1053 Цивільного кодексу України;

  • - Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”.

    Сфера дії Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" за суб'єктним складом учасників є обмеженою і не поширюється: по-перше, на юридичних осіб, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами; по-друге, на фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності. Детальніше щодо договору позики дивись Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.01.2012 року (посилання)

Підсудність

- позови до фізичної особи пред'являється за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування (ч. 1 ст. 109 Цивільного процесуального кодексу України)

- позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням (ч. 2 ст. 109 Цивільного процесуального кодексу України);

- позови, що виникають з договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів (ч. 8 ст. 110 Цивільного процесуального кодексу України).

Розмір судового збору

- в цивільному судочинстві:

за подання до суду позовної заяви юридичною особою - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму;

за подання до суду позовної заяви фізичною особою або фізичною особою-підприємцем - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму;

- в господарському судочинстві:

1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму.

Позивач

  • - позикодавець — особа, яка передала у власність позичальникові грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками; його правонаступник.

    Позикодавець також може бути стороною, яка прострочила виконання зобов'язання, якщо він належним чином не виконав обов'язок прийняти виконання зобов'язання позичальником (при поверненні позики не видав розписку, не здійснив запис у вже виданій розписці). У такому випадку, позичальник не сплачує проценти за час прострочення позикодавця (ч. 4 ст. 613 Цивільного кодексу України)

Відповідач

- позичальник — особа, яка отримала позику та зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості; його правонаступник;

Предмет доказування

  • - факт укладення договору позики (передання грошових коштів  або інших речей, визначених родовими ознаками);

    Іноземна валюта може бути предметом договору позики, оскільки чинним законодавством України не забороняється мати у власності фізичним особам іноземну валюту та розпоряджатися нею, але з дотриманням правил, передбаченихспеціальним законодавством. Щодо порядку укладення договору позики в іноземній валюті між резидентами і нерезидентами дивись Постанову Національного банку України від 17.06.2004 N 270 (посилання)

- факт та момент настання строку повернення позики за договором або факт пред'явлення вимоги (ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України);

- факт та період прострочення виконання зобов'язання;

- факт та момент повернення позики або її частини (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України);

- вид договору позики (процентний чи безпроцентний) (ч. 2 ст. 1048 Цивільного кодексу України);

- факт укладення договору позики під дією обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини (у справах щодо визнання договору недійсним).

Приблизний перелік доказів

  • - договір позики, розписка (або інший документ, що підтверджує передачу грошових коштів або інших речей, визначених родовою ознакою);

    Закон не вимагає нотаріального посвідчення договору позики, проте за домовленістю сторін чи на вимогу однієї зі сторін договір може бути нотаріально посвідчений (ч. 4 ст. 209 Цивільного кодексу України).

- документ, який підтверджує пред'явлення позикодавцем вимоги позичальнику про повернення позики (якщо строк позики, не вказаний в договорі);

- письмова відповідь позичальника на пред'явлення позикодавцем вимоги;

  • - показання свідків;

    Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини (абз. 2 ч. 1 ст. 1051 Цивільного кодексу України)

- висновок почеркознавчої експертизи;

  • - розрахунок заборгованості за договором позики з окремим зазначенням основного боргу, відсотків від суми позики, відсотків від суми простроченого зобов'язання, інфляційних виплат, неустойки;

- розписка позикодавця про виконання позичальником зобов'язання з повернення позики.

  • Щодо судової практики застосування законодавства про договір позики (посилання)

  • Сфера дії Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" за суб'єктним складом учасників є обмеженою і не поширюється: по-перше, на юридичних осіб, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами; по-друге, на фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності. Детальніше щодо договору позики дивись Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.01.2012 року (посилання)

  • Позикодавець також може бути стороною, яка прострочила виконання зобов'язання, якщо він належним чином не виконав обов'язок прийняти виконання зобов'язання позичальником (при поверненні позики не видав розписку, не здійснив запис у вже виданій розписці). У такому випадку, позичальник не сплачує проценти за час прострочення позикодавця (ч. 4 ст. 613 Цивільного кодексу України)

  • Іноземна валюта може бути предметом договору позики, оскільки чинним законодавством України не забороняється мати у власності фізичним особам іноземну валюту та розпоряджатися нею, але з дотриманням правил, передбаченихспеціальним законодавством. Щодо порядку укладення договору позики в іноземній валюті між резидентами і нерезидентами дивись Постанову Національного банку України від 17.06.2004 N 270 (посилання)

  • Закон не вимагає нотаріального посвідчення договору позики, проте за домовленістю сторін чи на вимогу однієї зі сторін договір може бути нотаріально посвідчений (ч. 4 ст. 209 Цивільного кодексу України).

  • Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини (абз. 2 ч. 1 ст. 1051 Цивільного кодексу України)

  • В ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

  • Цікаво щодо відповідальності боржника за договором позики (посилання)

Підписки

Подивитися усі підписки