Справи із захисту прав споживачів

Справи із захисту прав споживачів 

Правові норми, які підлягають застосуванню

  • - Закон України «Про захист прав споживачів”;  

- ст.1209 – 1211 Цивільного кодексу України;

- Закон України “Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів”;

- Закон України “Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції”

- Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 р. №833;

- Правила роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затверджені наказом Міністерства економіки з питань європейської інтеграції України від 11.07.2003 р. № 185;

- Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджені наказом Міністерства економіки з питань європейської інтеграції України від 19.04.2007 р. № 104;

- Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затверджене постановою Кабінету міністрів України від 11.08.2011 р. № 1177;

- Постанова Кабінету міністрів України від 19.03.1994 р. № 172 "Про реалізацію окремих положень Закону України "Про захист прав споживачів".

Судова практика

 

- Постанова Пленуму Верховного суду України від 12.04.1996 № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів»;

- Лист Верховного суду України від 01.02.2013 року “Судова практика з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009 - 2012 рр.)”.

Підсудність

- позови до фізичної особи пред'являється за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування (ч. 1 ст. 109 Цивільного процесуального кодексу України);

- позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням (ч. 2 ст. 109 Цивільного процесуального кодексу України);

  • - позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору (ч. 5 ст. 110 Цивільного процесуального кодексу).

    Позивачу надано право на свій розсуд обирати зручний для нього варіант серед зазначених варіантів підсудностей (окрім випадків з виключною підсудністю - стаття 114 Цивільного процесуального кодексу України).

Розмір ставки судового збору

за подання до суду позовної заяви майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму;

  • за подання до суду позовної заяви немайнового характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму.

    В новій редакції Закону України "Про судовий збір" від 01.09.2015 року, на відміну від попередніх редакцій, відсутня пільга щодо звільнення від сплати судового збору за позови про захист прав споживачів, однак таке положення залишилось в ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів", тому судова практика може бути неоднозначна.

Позивач

  • - споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника;

    Згідно зі змістом п. 22 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів", якщо громадянин (покупець, замовник) у правовідносинах виступає як підприємець, або фактично використовував придбаний чи замовлений товар у підприємницькій діяльності, або як найманий працівник, то він не може бути позивачем у справі із захисту прав споживачів.

- Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів;

- громадські організації споживачів (об'єднання споживачів);

- структурні підрозділи органів місцевого самоврядування.

Відповідач

- виробники і продавці товарів, виконавці робіт та надавачі послуг (ст. 1-1 Закону України “Про захист прав споживачів”).

Предмет доказування

  • - факт та час придбання продукції (замовлення послуги) неналежної якості;

    Товаром неналежної якості слід вважати такий, що не відповідає вимогам нормативних документів, умовам договору або вимогам, які до нього пред'являються, наданій щодо нього виготівником чи продавцем інформації, а також проданий після закінчення строку його придатності чи фальсифікований.

    Детальніше щодо визнання товару таким, що є неналежної якості та судового захисту у випадку отримання такого товару дивись Постанову Пленуму Верховного суду України від 12.04.1996 року №5 (посилання)

- факт несвоєчасного початку виконання зобов'язань за договором про виконання робіт (надання послуг) або факт того, що виконавець виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим (ст .10 Закону України “Про захист прав споживачів”);

- час початку та закінчення строку виконання робіт, надання послуг;

- факт надання/ненадання інформації про товар (послугу), відомості про властивості товару та відповідність їх потребам споживача та вимогам встановлених нормативів;

- факт використання товару за цільовим призначенням;

- факт та момент виявлення недоліків;

- факт та момент заподіяння шкоди, що завдана життю, здоров'ю або майну споживача;

- безпосередній причинний зв'язок між дефектом в товарі та завданням шкоди;

  • - наявність та тривалість гарантійного строку, строку придатності (строку служби) товару (наслідків роботи);

    На сезонні товари (одяг, хутряні та інші вироби) гарантійний строк обчислюється з початку відповідного сезону, незалежно від того чи товар був придбаний у сезон, чи ні. Постановою Кабінету міністрів України від 19.03.1994 року № 172 визначено перелік сезонних товарів, гарантійні терміни за якими обчислюються з початку відповідного сезону. З повним переліком можна ознайомитись за (посиланням)

- факт відмови провести обмін товару; відмова від пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару — у разі продажу товару неналежної якості;

- факт відмови на вимогу щодо відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги); безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи; відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи — у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг);

- факт звернення до відповідача з вимогою щодо пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Приблизний перелік доказів

  • - розрахунковий документ, а щодо товарів, на які встановлено гарантійний строк, - технічний паспорт чи інший документ, що його замінює, з позначкою про дату продажу; договір про виконання робіт (надання послуг);

    Вимоги можуть заявляти споживачі, які мають на товари квитанцію, товарний чи касовий чек або інший письмовий документ. Втрата зазначених документів, неодержання їх при придбанні товару чи неможливість їх відновлення не позбавляє споживача права доводити факт купівлі-продажу з допомогою свідків.

    Тобто, тягар доказування факту придбання, замовлення товарів (послуг) покладається на споживача.

- гарантійна книжка на товар

- висновок товарознавчої експертизи;

- висновок, акт сервісного центру гарантійного обслуговування про встановлені несправності;

- звернення до виробника (продавця товарів, виконавця робіт або надавача послуг), опис вкладення у цінний лист, чек відправлення, повідомлення про вручення;

- відповідь на звернення споживача.

 

  • У Законі України "Про захист прав споживачів" не визначено певних меж його дії, але з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та виходячи з демократичних принципів цивільного судочинства, можна зробити висновок, що цим Законом регулюються відносини, які виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо.

  • Закон України "Про захист прав споживачів" не регулює відносини, де виробником і продавцем товарів, виконавцем робіт і надавачем послуг є громадянин, що не є підприємцем, а також на випадки, де набувачем товарів, користувачем послуг є підприємства, установи, організації.

  • Позивачу надано право на свій розсуд обирати зручний для нього варіант серед зазначених варіантів підсудностей (окрім випадків з виключною підсудністю - стаття 114 Цивільного процесуального кодексу України).

  • В новій редакції Закону України "Про судовий збір" від 01.09.2015 року, на відміну від попередніх редакцій, відсутня пільга щодо звільнення від сплати судового збору за позови про захист прав споживачів, однак таке положення залишилось в ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів", тому судова практика може бути неоднозначна.

  • Згідно зі змістом п. 22 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів", якщо громадянин (покупець, замовник) у правовідносинах виступає як підприємець, або фактично використовував придбаний чи замовлений товар у підприємницькій діяльності, або як найманий працівник, то він не може бути позивачем у справі із захисту прав споживачів.

  • Товаром неналежної якості слід вважати такий, що не відповідає вимогам нормативних документів, умовам договору або вимогам, які до нього пред'являються, наданій щодо нього виготівником чи продавцем інформації, а також проданий після закінчення строку його придатності чи фальсифікований.

    Детальніше щодо визнання товару таким, що є неналежної якості та судового захисту у випадку отримання такого товару дивись Постанову Пленуму Верховного суду України від 12.04.1996 року №5 (посилання)

  • На сезонні товари (одяг, хутряні та інші вироби) гарантійний строк обчислюється з початку відповідного сезону, незалежно від того чи товар був придбаний у сезон, чи ні. Постановою Кабінету міністрів України від 19.03.1994 року № 172 визначено перелік сезонних товарів, гарантійні терміни за якими обчислюються з початку відповідного сезону. З повним переліком можна ознайомитись за (посиланням)

  • Вимоги можуть заявляти споживачі, які мають на товари квитанцію, товарний чи касовий чек або інший письмовий документ. Втрата зазначених документів, неодержання їх при придбанні товару чи неможливість їх відновлення не позбавляє споживача права доводити факт купівлі-продажу з допомогою свідків.

    Тобто, тягар доказування факту придбання, замовлення товарів (послуг) покладається на споживача.

Підписки

Подивитися усі підписки