Позовна заява про стягнення коштів за договором банківського вкладу

Московський районний суд м. Харків

61005, м. Харків, пр-т 50 річчя ВЛКСМ, 38Є

ПОЗИВАЧ: Кравченко Володимир Володимирович

27.05.1960 р.н., ІНП: 2279202811

адреса мешкання: 61000, Харківська область, м. Харків, пр-т Московський, буд. 11, кв. 11

адреса для направлення судових повісток та повідомлень:

61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 97 тел. +38 057 777 22 99

в особі представника за довіреністю:

Ткаченко Олега Івановича

адреса мешкання: 61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 97, тел. +38 057 777 22 99

ВІДПОВІДАЧ: Приватне акціонерне товариство “БАНК”

код за ЄДРПОУ 20717958

місцезнаходження: 04112, м. Київ, ул. Дегтярівська, 48

Телефон: +38 044 537-48-38, Факс: +38 044 537 48 38

Ціна позову: 68 363 грн. 58 коп.

Позов пред'являється в порядку ч. 5 ст. 110 ЦПК України —

за зареєстрованим місцем проживання споживача[1]

ПОЗОВНА ЗАЯВА

про стягнення коштів за договором банківського вкладу

04 березня 2014 року між Приватним акціонерним товариством “БАНК” (далі за змістом — ПАТ “БАНК”/ відповідач) в особі в.о. начальника відділення № 18 ПАТ “БАНК” Бакалової Олени Леонідівни, діючої на підставі довіреності № 164 від 20 грудня 2013 року, та Кравченко Володимиром Володимировичем (далі за змістом — позивач) було укладено договір № ДФ-058849 банківського вкладу (депозиту) (вклад “Класичний” без права поповнення зі сплатою процентів в кінці строку) (далі за змістом — Договір).

Див. Додаток № 1. Доказ укладення договору № ДФ-058849 банківського вкладу (депозиту) від 04.03.2014 р. - копія договору № ДФ-058849 банківського вкладу (депозиту) від 04.03.2014 р. (1 прим. на 1 аркуші)

На виконання вказаного Договору 04 березня 2014 року позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання грошові кошти у сумі 10 000 дол. США (далі за змістом — Вклад) на строк 62 дні з 04 березня 2014 року по 05 травня 2014 року.

Див. Додаток № 2. Доказ передання позивачем відповідачу на зберігання грошових коштів у сумі 10000 дол. США — копія платіжного доручення в іноземній валюті № 1 від 04.03.2014 р. (1 прим. на 1 аркуші)

В свою чергу відповідач по закінченню строку Договору зобов'язався повернути позивачу Вклад та проценти у розмірі 10.00 (десять) процентів річних, вирахуваних за фактичну кількість днів перебування Вкладу на Рахунку. Кошти були перераховані на Рахунок позивача відповідно пп. 1.4., 2.1. Договору.

Однак, за зверненням позивача щодо повернення останньому Вкладу, відповідач всупереч вимогам закону та умовам договору відмовився виконати вказаний обов'язок, посилаючись на скрутний матеріальний стан та економічну кризу в країні.

Див. Додаток № 3, 4. Доказ звернення позивача з вимогою про повернення вкладу та відмови відповідача від останнього — копія заяви Кравченко В.В. (1 прим. на 1 аркуші), копія листа ПАТ “БАНК ” за вих. № 32/01-08/119 від 16 червня 2014 року (1 прим. на 1 аркуші)

У подальшому відповідач частково повернув відповідні кошти та видав частину Вкладу позивачу у розмірі 5 353, 00 дол. США.

Див. Додаток № 5. Доказ повернення позивачу частини вкладу у сумі 5 353, 00 дол. США. - копія банківської виписки від 22.08.2014 року (1 прим. на 14 аркушах)

Разом з тим, неповерненим залишився Вклад на суму 4 647, 00 дол. США та проценти.

Таким чином, відповідач неналежно виконав свої зобов'язання з повернення Вкладу та процентів, чим порушив вимоги чинного законодавства України та умови Договору.

І.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунку (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

За приписами п.1.5 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 492 від 12 листопада 2003 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 1172/8493 17 грудня 2003 року, умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.

Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору (п.1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах).

Сторони Договору у пп. 1.4., 2.1. домовились, що ПАТ “БАНК” по закінченню строку Вкладу 05.05.2014 року зобов'язаний повернути позивачу Вклад, та нараховані проценти на рахунок № 26203501023791.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України, банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Згідно з абз. 2 п. 3.3. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 516 від 3 грудня 2003 року від 03.12.2003 р. № 516 (далі Положення від 03.12.2003 року № 516), за договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Отже, днем повернення вкладу позивачу є день, коли вкладник отримав можливість реально розпоряджатися своїми коштами, а не лише перерахування вказаних коштів на вкладний рахунок.

  • Така ж правова позиція висловлена і Верховним Судом України, який в постанові від 25.12.2013 р. по справі №6-140цс13 звернув увагу на те, що «за змістом ст. 526 ЦК України та ст. 1058 ЦК України, яка регулює правовідносини, що випливають з договору банківського вкладу, зобов'язання банку з повернення вкладу вважається виконаним, коли вкладнику буде надана реальна можливість отримати та розпорядитися на свій розсуд вкладом”.

    Повний текст Постанови Верховного Суду України від 25.12.2013 р. по справі №6-140цс13 див. за (посиланням).

  • Додатково викладене знайшло своє відображення у Висновках Верховного Суду України, викладених в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за II півріччя 2013 р.

    Повний текст Висновків Верховного Суду України, викладених в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за II півріччя 2013 р. див. за (посиланням).

Вимога про повернення вкладу шляхом фактичної видачі коштів, як зазначалося вище, була звернена позивачем до відповідача, проте останній свої зобов'язання щодо повернення коштів не виконав.

У справі Zolotas проти Греції (No 2) Європейський суд з прав людини зазначив наступне:

«Суд зазначає, що на підставі статті 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом.

Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави».

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відмовляючись повністю повернути кошти, які належать на праві власності позивачу, відповідач порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст. 5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції.

Таке порушення виявилося в наступному: у ст. 1 Протоколу №1 вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Цей же принцип закріплено і в ст. 41 Конституції України.

В порушення цих норм, позивач був позбавлений права користуватися своїм майном, зокрема грошовими коштами, які відповідач отримав від позивача на умовах строковості та платності, та до цього моменту не повернув.

ІІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Абзацом 1 п. 3.5. Положення від 03.12.2003 року № 516 встановлено, що проценти на банківський вклад (депозит) виплачуються вкладникові на його вимогу відповідно до строків, визначених у договорі банківського вкладу (депозиту).

Відповідно до ч. 5 ст. 1061 Цивільного кодексу України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунку вкладника з інших підстав.

Як зазначено в п.п. 2.1.,2.2., 2.3., 2.4., 2.5., 2.6. Договору Банк щоденно нараховує Вкладникові проценти на суму Вкладу у розмірі 10.00 (десять) процентів річних.

Проценти на суму вкладу нараховуються Банком за фактичну кількість днів перебування Вкладу на рахунку, від дня, наступного за днем надходження Вкладу на Рахунок, до дня, який передує останньому дню Строку Вкладу або до дня, який передує дню списання Вкладу з Рахунку з підстав, передбачених цим Договором та законодавством України. Днем надходження вкладу у Банк вважається вважається день зарахування Банком грошових коштів на Рахунок вкладника. Банк нараховує проценти щоденно на суму Вкладу. Банк нараховує та сплачує проценти у валюті Вкладу.

Проценти на Вклад виплачуються вкладнику в день закінчення Строку вкладу або в день повернення Вкладу з інших підстав, передбачених цим договором та законодавством України.

Таким чином, проценти на неповернутий вчасно з вини банку вклад нараховуються до дня, який передує його поверненню.

Частиною 1 статті 1061 ЦК України визначено, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлено розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.

Тобто, проценти на депозит нараховуються у розмірі облікової ставки Національного банку України лише в тому випадку, якщо сторони у договорі не обумовили інший розмір процентів на депозитний вклад.

Згідно з п.п. 2.1.,2.2., 2.3., 2.4., 2.5., 2.6. Договору Банк щоденно нараховує Вкладникові проценти на суму Вкладу у розмірі 10.00 (десять) процентів річних.

Отже, саме з цього розміру процентів - 10.00 (десять) процентів річних, повинен відбуватись розрахунок суми процентів, які підлягають стягненню до дня повернення вкладу.

Відповідні висновки викладені в Постанові Вищого господарського суду України від 04 червня 2014 року по справі № 910/21669/13.

Повний текст Постанови Вищого господарського суду України від 04 червня 2014 року по справі №910/21669/13 див. за (посиланням).

Згідно наведених приписів права та умов Договору позивач здійснив розрахунок процентів, які складають 399, 29 дол. США

Див. Додаток № 6. Розрахунки процентів (1 прим. на 1 аркуші)

ІІІ.

Разом з тим, з огляду на порушення відповідачем грошового зобов'язання з повернення вкладу, позивач має право на стягнення 3 % річних відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

  • Так, у п. 6.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” зазначено, що проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу.

    З повним текстом Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" можна ознайомитись за (посиланням)

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами.

На застосування до спірних правовідносин ч. 2 ст. 625 ЦК України неодноразово вказували суди вищих інстанцій, зокрема, Вищий господарський суд України в Постанові від 04 червня 2014 року по справі № 910/21669/13 тощо.

Розмір 3 % річних становить 68, 83 дол. США.

Див. Додаток № 6. Розрахунки процентів (1 прим. на 1 аркуші)

Зважаючи на вищенаведене відповідач заборгував позивачу грошові кошти у сумі 5 115 (п'ять тисяч двісті п'ятнадцять) дол. США 12 центів, що станом на 22.08.2014 року еквівалентно 68 363 (шістдесят вісім тисяч триста шістдесят три) грн. 58 коп.[2]

з яких:

4 647, 00 дол. США 62 107, 16 грн. неповернений вклад

399, 29 дол. США 5336, 51 грн. проценти за договором №ДФ-058849 від 04.03.14 р.

68, 83 дол. США 919, 91 грн. 3 % річних відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України

Додатково позивач зазначає суду мотивування несплати судового збору та територіальної підсудності справи.

  • Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» до відносин, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово - кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг)

    Повний текст Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 р. "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" див. за (посиланням).

Відповідно до ч. 2 ст. 1058 ЦК України, договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором.

Частина 1 ст. 633 ЦК України дає визначення поняттю публічний договір: публічний договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (банківське обслуговування тощо).

Згідно з ч. 2 ст. 633 ЦК України умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Виходячи з вищенаведеного, вкладник за договором банківського вкладу є споживачем послуг банку (клієнт банку), зокрема у сфері залучення коштів на депозитні рахунки.

  • Сам характер фінансово-кредитних відносин, стороною в якій є фізична особа, а також використані у Законах України «Про захист прав споживачів» та “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” терміни "споживчий кредит", "фінансова установа", "фінансова послуга" дають підстави вважати, що правовідносини, які виникають із кредитних договорів, договорів банківського вкладу, договорів страхування, підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» - ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ, 01.02.2013, Судова практика з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009 - 2012 рр.)-1.

    Повний текст Судової практики з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009 - 2012 рр.)-1 Верховного Суду України за (посиланням).

Таким чином, захист прав позивача як споживача регламентовано Законом України «Про захист прав споживачів» та відповідними нормами Цивільного Кодексу України.

Вирішуючи питання територіальної підсудності, суди повинні керуватися нормами розд. III гл. 1 ЦПК (статті 107 - 117) і враховувати, що відповідно до ч. 5 ст. 110 ЦПК позивачу в справах про захист прав споживачів надано право на свій розсуд пред'являти позов: за місцезнаходженням відповідача, за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору (за винятком виключної підсудності) - ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ, 01.02.2013, Судова практика з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009 - 2012 рр.)-1.

Таким чином, спір за вибором позивача підсудний Московському районному суді м. Харків тобто за зареєстрованим місцем проживання споживача: м. Харків, пр-т Московський, буд. 97, кв. 33, МОСКОВСЬКИЙ РАЙОН.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України “Про судовий збір” споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

  • Відповідно п. 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», згідно якого оскільки стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, то при визначенні таких пільг слід керуватися іншим законодавством України.

Отже, позивач як споживач від сплати судового збору звільнений.

Відповідно викладеного у позовній заяві та ч. 1 ст. 509, ст. 526, ст. 536, ч. 2 ст. 625, 1 ст. 633, ч. 2 ст. 633, ч. 1 ст. 1058, ч. 2 ст. 1058, ч. 1 ст. 1060 ЦК, ч. 2 ст. 1060, ч. 1 ст. 1061, ч. 5 ст. 1061 Цивільного кодексу України, п. 1.5, п. 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 492 від 12 листопада 2003 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 1172/8493 17 грудня 2003 року, ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», п. 1.2., абз. 2 п. 3.3., абз 1 п. 3.5., абз. 2 п. 1.6. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 516 від 3 грудня 2003 року, п. 6.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”, п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”, керуючись ст. 3, ч. 5 ст. 110 Цивільного процесуального кодексу України, позивач, -

ПРОСИТЬ СУД:

стягнути з Приватного акціонерного товариства “БАНК” (код за ЄДРПОУ 20717958, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 48) на користь Кравченко Володимира Володимировича (27.05.1960 р.н., ІНП: 2279202811, адреса мешкання: 61000, Харківська область, м. Харків, пр-т Московський, буд. 11, кв. 11) 62 107 (шістдесят дві тисячі сто сім) грн. 16 коп. заборгованості за договором № ДФ-058849 банківського вкладу (депозиту) від 04.03.2014 р.

стягнути з Приватного акціонерного товариства “БАНК” (код за ЄДРПОУ 20717958, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 48) на користь Кравченко Володимира Володимировича (27.05.1960 р.н., ІНП: 2279202811, адреса мешкання: 61000, Харківська область, м. Харків, пр-т Московський, буд. 11, кв. 11) 5 336 (пять тисяч триста тридцять шість) грн. 51 коп. процентів за договором № ДФ-058849 банківського вкладу (депозиту) від 04.03.2014 р.

стягнути з Приватного акціонерного товариства “БАНК” (код за ЄДРПОУ 20717958, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 48) на користь Кравченко Володимира Володимировича (27.05.1960 р.н., ІНП: 2279202811, адреса мешкання: 61000, Харківська область, м. Харків, пр-т Московський, буд. 11, кв. 11) 919 (дев'ятсот дев'ятнадцять) грн. 91 коп. - 3 % річних.

Додатки:

1. копія договору № ДФ-058849 банківського вкладу (депозиту) від 04.03.2014 р. (1 прим. на 1 аркуші);

2. копія платіжного доручення в іноземній валюті № 1 від 04.03.2014 р. (1 прим. на 1 аркуші);

3. копія заяви Кравченко В.В. (1 прим. на 1 аркуші);

4. копія листа ПАТ “БАНК ” за вих. № 32/01-08/119 від 16 червня 2014 року (1 прим. на 1 аркуші);

5. копія банківської виписки від 22.08.2014 року (1 прим. на 14 аркушах);

6. розрахунки процентів (1 прим. на 1 аркуші);

7. копія довіреності представника (1 прим. на 1 аркуші);

8. копія позовної заяви з додатками для відповідача (1 прим. на 20 аркушах).

“26” серпня 2015 року

Представник позивача за довіреністю

О.І. Ткаченко

1. Вирішуючи питання територіальної підсудності, суди повинні керуватися нормами розд. III гл. 1 ЦПК (статті 107 - 117) і враховувати, що відповідно до ч. 5 ст. 110 ЦПК позивачу в справах про захист прав споживачів надано право на свій розсуд пред'являти позов: за місцезнаходженням відповідача, за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору (за винятком виключної підсудності) - ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ, 01.02.2013, Судова практика з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009 - 2012 рр.).

2 Відповідно визначеного Національним Банком України курсу валют станом на 22.08.2014 року 1 дол. США еквівалентно 13, 365 грн.

  • Повний текст Постанови Верховного Суду України від 25.12.2013 р. по справі №6-140цс13 див. за (посиланням).

  • Повний текст Висновків Верховного Суду України, викладених в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за II півріччя 2013 р. див. за (посиланням).

  • Повний текст Постанови Вищого господарського суду України від 04 червня 2014 року по справі №910/21669/13 див. за (посиланням).

  • З повним текстом Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" можна ознайомитись за (посиланням)

  • Повний текст Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 р. "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" див. за (посиланням).

  • Повний текст Судової практики з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009 - 2012 рр.)-1 Верховного Суду України за (посиланням).

  • До 01.09.2015 року Закон України “Про судовий збір” містив чіткий припис про звільнення споживачів від сплати судового збору.

    Нова редакція закону вказаного не містить.

    Однак, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», якою передбачена відповідна пільга, не змінено.

Підписки

Подивитися усі підписки